К. е. н. Скрипник Н. Є., Лобанова М. С.

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара (Україна)

СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНІ ДЕТЕРМІНАНТИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЛЮДСЬКОГО РОЗВИТКУ В УКРАЇНІ

За сучасних умов, людський розвиток є одним з найважливіших індикаторів розвитку держави. Науково доведено, що соціальні фактори мають визначальний вплив на економічне зростання, що спричинило низку нових досліджень у сфері людського розвитку.

В доповіді ПРОООН (Програма розвитку ООН) людський розвиток тракту­ється як мета та критерій суспільного прогресу, як засіб збільшення доходу, що набуває цінності лише тоді, коли реально впливає на добробут людей [1].

Суспільний прогрес включає в себе реалізацію важливих для людини аспек­тів, які реалізуються під час людського розвитку, це насамперед: політична свобода, права людини, суспільна повага до особистості та матеріальний добробут, який є базовою, але не найвищою метою людського розвитку [2]. Значний внесок у дослідження теоретичних і прак­тичних аспектів рівня життя населення в Україні здійснили такі знані науковці, як Д. П. Богиня, В. О. Мандибура, Д. І. Манцуров, О. М. Гладун, С. І. Пирожков, І. І. Проніна тощо.

Узагальнюючим показником виміру людського розвитку в будь–якій державі міжнародною організацією ПРООН був запропонований індекс людського роз­витку (ІЛР). ІЛР – інтегральний показник, який обчислюється на основі оцінки трьох узагальнюючих показників: індексу середньої тривалості життя (Iтр.ж), індексу досягнутого рівня освіти (Iосв.) та індексу скоректованого реального ВВП на душу населення (Іввп/н) [3].

За результатами досліджень ООН визначено, що за період 1980-2013 рр. очіку­вана тривалість життя при народженні в Україні зменшилася на 0,8 року (середня тривалість життя склала 68.5 років). При цьому валовий національний дохід на душу населення в Україні (ним вимірюється рівень життя) за період з 1990-2013 рр. зменшився приблизно на 24,2%, склавши 3746 дол. США, середнє число років навчання – 11,28 років. У рейтингу Індексу людського розвитку (ІЛР) за минулий 2013 рік Україна зайняла 83 позицію, погіршивши результат на 5 по­зицій, порівняно з 78 місцем із 187 країн і територій у минулому році. Значення ІЛР України за 2013 рік дорівнює 0,734. За період із 1990-2013 рр. значення ІЛР України зросло з 0,705 до 0,734, або на 4,1 відсоткових пункти [4].

Слід відзначити, що ІЛР України за 2013 рік (0,734) є нижче середнього значення для країн з високим рівнем людського розвитку (0,735) і середнього для країн Європи та Центральної Азії (0,738). Так країни, які в рейтингу ІЛР зайняли «сусідні» позиції з Україною і можуть бути порівняні за чисельністю населення, є Казахстан і Росія. Вони мають рейтинг відповідно 70 і 57. До першої п'ятірки Інд­ексу входять Норвегія, Австралія, Швейцарія, Нідерланди та США з відповідними індексами – 0,944, 0,933, 0,917, 0,915 і 0,914. Найвищу позицію із колишніх радянських республік має Естонія (33), яка входить до групи країн із дуже високим рівнем розвитку. Найгірші індекси людського розвитку мають Сьєрра-Леоне, Чад, Центральноафриканська Республіка, Конго і Нігер [5].

Саме людський розвиток має бути кінцевою метою економічного розвитку, тому держава повинна дбати про населення й постійно стимулювати його роз­виток, покращуючи умови життя, розширюючи коло свобод та можливостей людини, що в результаті забезпечить економічне зростання й створення нових умов для людського розвитку. Щоб покращити освітню й соціокультурну складові людського розвитку і складову охорони здоров’я, держава спочатку мусить ви­рішити проблему бідності в країні, розробивши програму комплексного розвитку економіки та покращення інфраструктури, а тоді вже підвищувати соціальні стандарти. Підсумовуючи, можна сказати, що всі сфери діяльності держави й сус­пільства мають бути спрямовані на досягнення вищого рівня розвитку населення. Здобуті результати відкривають простір для подальших наукових досліджень у сфері оцінки людського розвитку.

Стратегічними засадами розвитку для України повинні бути парадигма прог­ресу, просування до постіндустріального соціалізованого суспільства з високими характеристиками якості життя населення, формування нового технологічного укладу і соціально орієнтованої ринкової економіки. Основними чинниками такої стратегії є гуманізація економіки, демократизація господарського життя, екологі­зація економічного розвитку, формування та розширення соціальної бази реформ, розробка та реалізація довгострокових пріоритетів.

Список використаних джерел:

1. Концепція гуманітарного розвитку України на період до 2020 року (Проект), 2011р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://docs.google.com/viewer?url= http://www.kultura.pl.ua/images/doks/koncepciya_hum_rozvitky.pdf

2. Людський розвиток регіонів України: аналіз та прогноз : кол. монографія / за ред. Е. М. Лібанової. – К. : Ін-т демографії та соціальних досліджень НАН України, 2007. – 367с.

3. Людський розвиток в Україні: 2003 рік (колектив авторів) / Щорічна науково-аналі­тична доповідь / за ред. Е. М. Лібанової. – К. : Ін–т демографії та соціальних досліджень НАН України, Держкомстат України, 2004. – 194 с.

4. Індекс розвитку людського потенціалу 2013 (рейтинг України) [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://infolight.org.ua/content/indeks-rozvitku-lyudskogopotencialu-2013-reyting-ukrayini.

5. Human Development Index trends, 1980–2013 [Електронний ресурс] . – Режим доступу : http ://hdr.undp.org