Сенс і роль фінансово-економічного потенціалу можна розглядати з позиції взаємозв'язків між його компонентами та результативністю діяльності підприємства в цілому (рис. 1).К. е. н. Тимощук М. Р.
Львівський інститут банківської справи УБС НБУ, м. Київ (Україна)
КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ ПОТЕНЦІАЛУ
РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВ
Світовий досвід дозволяє стверджувати, що в умовах мінливого бізнес-середовища ефективність виробничо-господарської діяльності підприємств істотно залежить від їх потенціалу, оцінювання і планування якого є складною і актуальною проблемою сучасного менеджменту.
Проблеми стратегічного управління та планування розвитку суб’єктів господарювання активно досліджувалися і достатньо повно описані у працях багатьох вітчизняних і зарубіжних науковців, однак теоретичні засади щодо визначення та оцінювання потенціалу розвитку підприємств з урахуванням усіх його складових елементів залишаються недостатньо опрацьованими. Зокрема дискусійним залишається саме поняття потенціалу розвитку підприємств.
На підставі аналізу теоретичних досліджень і публікацій щодо тлумачення економічного, фінансово-економічного потенціалів та потенціалу розвитку підприємства розглянемо властивості складових елементів потенціалу розвитку підприємства та його взаємозв’язок з економічним та фінансовим потенціалами.
Узагальнюючи різноманітні підходи до тлумачення поняття потенціалу підприємства і пов’язаного з ним поняття потенціалу розвитку підприємства, можна виділити такі спільні ознаки потенціалу, які враховуються більшістю дослідників: потенціал може відображати як поточні, так і віддалені в часі можливості майбутнього розвитку підприємства в певній сфері; потенціал характеризує можливості перетворення внутрішніх ресурсів підприємства (наявних чи можливих, залучених чи ні у виробничий процес) у кінцевий продукт з урахуванням синергійного ефекту; потенціал пов’язаний із досягненням певної мети підприємства; зовнішні чинники можуть істотно впливати на рівень потенціалу [1]. Загалом потенціал розвитку підприємства можна розглядати як можливості досягнення мети підприємства за певний проміжок часу в умовах відносної сталості певних параметрів (стан зовнішнього середовища, вид економічної діяльності) та з урахуванням динамічності факторів, з допомогою яких описуються внутрішні умови функціонування підприємства (продукція, ресурси, технологія, нематеріальні активи).
Фінансово-економічний потенціал формує основу для виробництва певного обсягу та асортименту продукції, побудови моделей максимізації прибутку, визначення оптимального співвідношення компонентів виробничої, фінансової та організаційної структури управління й інших економічних механізмів. Уміння підприємства раціонально використовувати власний фінансово-економічний потенціал значною мірою зумовлює його життєздатність і конкурентоспроможність.
Сенс і роль фінансово-економічного потенціалу можна розглядати з позиції взаємозв'язків між його компонентами та результативністю діяльності підприємства в цілому (рис. 1).
Рис. 1.Взаємозв'язок компонентів фінансово-економічного потенціалу
та потенціалу розвитку підприємства
(складено за [2])
Фінансовий потенціал забезпечує можливість трансформації ресурсного і виробничого потенціалів у результаті діяльності підприємства. До певної міри фінансовий потенціал є важелем, який формує механізм динамічної трансформації ресурсів у процесі операційної діяльності підприємства. Не менш важлива і його роль у відтворювальних процесах на підприємстві.
Між компонентами фінансово-економічного потенціалу підприємств існують взаємозалежності, які мають ієрархічний характер. Це пов'язано з тим, що ресурсний потенціал підприємства є основною і необхідною умовою здійснення виробничо-господарської діяльності. Проте для активнішого використання ресурсів у виробничому процесі треба залучити технологічні й економічні важелі, а також управлінські заходи і дії, спрямовані на ефективність виробництва. Таким чином, ресурсний потенціал трансформується у виробничий за наявності специфічних складових, що забезпечують процес виробництва. У свою чергу, фінансовий потенціал забезпечує процес виробництва і слугує основою для результативного використання фінансово-економічного потенціалу підприємства. Сукупне поєднання усіх цих складових забезпечує відповідний рівень потенціалу розвитку підприємства.
Розвиток підприємства безпосередньо пов’язаний із підвищенням ефективності виробничо-господарської діяльності підприємства, а також із досягненням значень показників, з допомогою яких відображають економічні та соціальні цілі підприємства. Зазначимо, що основою розвитку підприємства є його потенціал, однак і розвиток підприємства призводить до нарощення його потенціалу [3].
До чинників зовнішнього середовища, які впливають на розвиток підприємства, слід віднести соціально-політичні; законодавчі; економічні; ринкові; науково-технічні; екологічні; демографічні; культурно-освітні; регіональні. До числа найістотніших груп внутрішніх факторів впливу на розвиток підприємства за методологією BSC нами віднесено «продукцію», «ресурси», «процеси», «нематеріальні активи». «Продукція» характеризується різними ознаками, зокрема асортиментом товарів, якістю, стадією життєвого циклу, рівнем конкурентоспроможності. «Ресурси» будемо тлумачити в широкому розумінні цього поняття. Це – трудові, енергетичні, інформаційні та фінансові ресурси, а також основні засоби. «Процеси» охоплюють як технологію виробництва продукції, так і менеджмент підприємства. «Нематеріальні активи» – це набуті шляхом здійснення власних наукових, конструкторсько-технологічних, організаційно-процесних досліджень або запозичені зі зовнішніх джерел нові знання.
Про розвиток підприємства можна стверджувати тоді, коли внаслідок поліпшення виробничих або бізнес-процесів чи управління ними підвищується ефективність діяльності підприємства в поточному періоді часу порівняно з базовим. При цьому відносні показники розміру ефекту (темп зміни, темп приросту) мають відчутну перевагу перед абсолютними, оскільки з їх допомогою можна відобразити міру досягнення цільових показників розвитку підприємства [4]. Розвиток підприємства веде до потреби вибору одного із трьох можливих напрямів його перетворення: збалансоване (органічне) зростання; поглинання підприємств, які спеціалізуються в тій же сфері; диверсифікація бізнесу.
Подальші розвідки повинні стосуватися системи оцінювання потенціалу розвитку підприємств щодо встановлення закономірностей зміни параметрів внутрішнього і зовнішнього середовищ. Проведення таких досліджень дасть змогу створити передумови для підвищення якості та обґрунтованості програм розвитку суб’єктів господарювання.
Список використаних джерел: