Волкотруб А. В., к. е. н. Іванова Н. Ю.

Національний університет «Києво-Могилянська академія» (Україна)

КОНКУРЕНТНІ ПЕРЕВАГИ ВИЩОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ

 

Як показали дослідження, протягом 2013–2015 років відбулось скорочення кількості навчальних закладів ІІІ–IV ступеня на 14,77% з одночасним зменшенням кількості студентів на 16,58%. Усього за останні 5 років кількість навчальних закладів зменшилась з 349 до 277, тобто на 20,63%, а кількість студентів з 2129,8 до 1438 тис. чоловік, тобто на 32,48% [1]. Швидке скорочення кількості студентів та зникнення з ринку малих, не значущих приватних закладів значно активізує боротьбу за абітурієнта. Це призвело до необхідності посилення конкурентних переваг навчальним закладом на ринку освітніх послуг.

  Суттєвого значення набула проблема визначення вартості навчання і пошуку адекватного методу ціноутворення. На жаль, більшість вищих навчальних закладів застосовує витратний метод ціноутворення, тобто вартість контрактних послуг базується на показниках собівартості попереднього навчального періоду. Незначні прояви використання ринкових механізмів спостерігаються у застосуванні По­ряд­ку [4] про надання платних освітніх послуг державними та комунальними навчаль­ними закладами, оскільки він дозволяє встановлювати нижчу вартість навчання на менш популярні напрямки підготовки і відповідно вищу на напрямки підготовки, що користуються попитом. Проте відповідна диференціація має покривати сукупні витрати на навчальний процес, тобто:

∑ К×В = ∑ К×Р,    (1)

де К – кількість осіб, що укладуть контракти на отримання платних освітніх послуг;

В – вартість надання освітньої послуги за весь період її надання;

Р – кошти, що сплачує замовник за надання освітніх послуг;

∑ від 1 до n, де n – перелік усіх видів платних освітніх послуг, що надає навчальний заклад у плановому періоді.

Дана диференціація призводить до ряду негативних наслідків, оскільки при значному завищенні вартості на освітні послуги на напрямки підготовки, що користуються вищим попитом, навчальний заклад зменшує обсяги попиту (змен­шується кількість абітурієнтів, які готові сплачувати дану ціну) а також може спосте­рігатись погіршення якісних показників абітурієнтів. Тому з метою пере­творення ціноутворення на освітні послуги у конкурентну перевагу, навчальному закладу варто у своїй політиці базуватись на: вивченні цінової стратегії конку­рентів; вив­ченні поведінки споживача, а саме на аналізі критеріїв відбору спожи­вачем на­вчального закладу та визначенні вартості за навчання, яку він готовий сплачувати; ана­лізі структури витрат та пошуку шляхів зменшення навантаження адміністра­тив­ної складової на вартість контракту, дозволяє отримати значну пере­вагу на ринку.

Варто зазначити, що конкурентні переваги матиме не навчальний заклад, який матиме найнижчу вартість навчання, а навчальний заклад, який матиме най­вищий показник у співвідношенні затрати-вигоди, тобто: співвідношення май­бут­ніх до-ходів (заробітна плата, винагорода від підприємницької або іншої діяльності) до витрат на навчання ( повна вартість навчального курсу).

Не менш важливою конкурентною перевагою навчального закладу є висока якість надання послуг. Увагу варто акцентувати не лише на академічній якості (повнота та логічність структури викладення академічного матеріалу) але й на управлінській якості (адміністративне обслуговування навчального процесу, на­лаго­дження інформаційних потоків та процедур у навчальному закладі) та якості міжпер­сональних відносин (доступність комунікації студент-викладач-адміністра­тивний персонал). В розрізі «якості» потрібно визначати зовнішню та внутрішню групу «виборців», на які даний показник має вплив. До внутрішньої групи від­носяться: сьогоднішні та потенційні студенти та їх батьки, випускники, члени факультету, персонал інших навчальних закладів та академічних організацій, дер­жавні установи, донорські організації. Зовнішню групу складають постачальники, що забезпечують ресурсами та матеріалами навчальний заклад. Навчальний заклад має визначити яку якість повинен мати продукт, щоб задовольнити очікування споживача та зайняти відповідну нішу і у випадку контрактних послуг встановлю­вати вартість у відповідності ціна-якість.

Не менш важливою конкурентною перевагою є додаткові можливості для студента, які надає ВНЗ. На сьогодні більшість студентів звертають увагу не лише на навчальну програму, а й додаткові вигоди, які вони можуть отримати від на­вчального закладу. Вивчення іноземних мов, можливість вільного вибору ряду предметів, наявність співпраці навчального закладу із закордонними партнерами, мож­ливість участі в програмах обміну студентів, наявність центрів пошуку роботи – фактори, які посилюють конкурентоспроможність навчального закладу.

Отже, основними чинниками, які впливають на конкуренте становище на­вчаль­ного закладу, є: цінова стратегія, якість надання послуг та наявність додат­кових можливостей для студента.

Список використаних джерел: