Вовк В. В.

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара (Україна)

РОЗРОБКА КОНКУРЕНТНОЇ СТРАТЕГІЇ ПІДПРИЄМСТВА В УМОВАХ МІНЛИВОГО РИНКОВОГО СЕРЕДОВИЩА

Неодмінною умовою виживання підприємств у сучасному ринковому сере­до­вищі є наявність конкурентних переваг. За таких умов основою бізнесу є наяв­ність конкурентної стратегії підприємства. Теоретичні і методологічні основи вив­чення конкурентних стратегій представлені в працях таких західних та віт­чизняних вчених як І. Анософф, М. Портер, А. Томпсон, Д. Рікардо, Ф. Котлер, П. Саблук, С. Кваша, В. Геєць та інші.

Для розроблення чи зміни конкурентної стратегії компанії необхідно постійно проводити стратегічний аналіз зовнішнього та внутрішнього середовища компанії.

Під стратегічним аналізом зовнішнього середовища фірми розуміється аналіз сукупності зовнішніх факторів, які впливають або можуть вплинути на діяльність компанії та не залежать від внутрішніх переваг або недоліків самої компанії. В еко­­номічній літературі немає єдиного підходу до класифікації конкурентних стратегій та їх різновидів. Конкурентні стратегії класифікуються за різними озна­ками:взаємозв’язків, дій та протидій конкуруючих компаній на ринку тощо.

За визначенням Р. Л. Лупака, конкурентоспроможність підприємства – це відносна характеристика, що виражає відмінності розвитку підприємства від під­приємств-конкурентів за ступенем задоволення своїми товарами потреб спожива­чів і за ефективністю господарсько-фінансової діяльності.

Виявивши і оцінивши основних конкурентів, компанія повинна розробити кон­ку­­рентні стратегії, за допомогою яких вона зможе отримати конкурентну пере­вагу, запропонувавши товари вищої споживчої цінності. На підприємстві необхід­ним є формування »стратегічного набору» (система стратегій різного типу на пев­ний відрізок часу), що відбиває специфіку функціонування та розвитку суб'єкта, рівень його претендування на місце й роль у зовнішньому середовищі

М. Портер виділяє три базові конкурентні стратегії, які мають універсальний характер, тобто можуть бути використані в будь-якому конкурентному середовищі будь-яким підприємством і забезпечити конкурентні переваги:

1. Лідерство за витратами (дає можливість знижувати ціни).

2. Диференціація (товару і ринку).

3. Фокусування.

Стратегія лідирування на основі зниження витрат базується на оптимізації всіх частин виробничо-управлінської системи: виробничих потужностей, які вико­ристовують технологічні переваги великомасштабного виробництва; рівня витрат на сировину, енергоресурси; продуктивності праці, тобто орієнтуванні на високий рівень показників ефективності виробництва.

Суть стратегії диференціації полягає в наданні продукту чи послугам унікаль­них особливостей і проявляється в розвитку брендів зі специфічними характерис­тиками, широкому асортименті певних брендів, особливому дизайні, унікальності продукції за стилем і смаком, повноті портфелю брендів, різноманітності послуг та якісному спілкуванні зі споживачем.

Стратегія фокусування ґрунтується на отриманні конкурентних переваг: за­кріп­лення ринкової позиції на досить вузькому сегменті ринку (за продуктовою або географічною ознакою).Дана стратегія є актуальною, коли фірма не має дос­тат­ніх виробничих потужностей і конкурентної позиції на великому сегменті ринку

Конкурентні стратегії складаються з ряду підходів і напрямів, що розроб­ляються керівництвом з метою досягнення як найкращих показників роботи в одній конкретній сфері діяльності. Вони визначають засоби конкурентної бо­роть­би фірми на цільових ринках і виступає як: своєчасна реакція на зміни в га­лу­зі, в економіці в цілому, в політиці й інших значущих сферах; розробка конкурен­то­­здат­них заходів і дій, ринкових підходів, які можуть забезпечити міцну перевагу перед конкурентами; об'єднання стратегічних ініціатив функціональних відділів; ви­рішення конкретних стратегічних проблем, актуальних в даний момент.

З погляду обґрунтування і розвитку конкурентних стратегій організації, їх взаємо­зв'язку з іншими стратегіями, має сенс також класифікація стратегій ви­ходячи з рівня ухвалення стратегічних рішень, запропонована І. Ансоффом:

- корпоративна стратегія (загальний план управління, який поширюється на всю компанію, охоплюючи всі напрями її діяльності (господарський портфель компанії); складається з дій, спрямованих на затвердження своїх позицій в різних галузях діяльності, і підходів щодо управління справами компанії);

- ділова (конкурентна) стратегія (концентрується на діях і підходах, пов'яза­них з управлінням і направлених на забезпечення успішної діяльності в одній специфічній сфері бізнесу (стратегічній зоні господарювання); показує, як за­воюва­ти сильні довгострокові конкурентні переваги);

- функціональна стратегія (відноситься до плану управління поточною діяль­ністю окремого підрозділу або ключового функціонального напряму усередині певної сфери діяльності);

- операційна стратегія (концентрується на ще конкретніших стратегічних іні­ціатив і підходів в управлінні ключовими оперативними одиницями при рішенні щоденних оперативних задач, що мають стратегічну важливість).

Переконуємось, що універсальної ідеальної стратегії для кожної конкретної компанії дійсно не існує: навіть для різних підрозділів або видів товарів можуть бути потрібні різні стратегії. Кожна компанія повинна визначити, яка стратегія краще всього спрацює, враховуючи її положення в галузі, цілі, можливості і ре­сурси. Підприємство повинно в повній мірі визначити свої конкурентні переваги та оцінити найбільш прийнятну бізнес – стратегію, або комплекс стратегій.