К. е. н. Ямненко Г. Є.
ДВНЗ «Київський національний економічний університет
імені Вадима Гетьмана» (Україна)
КОНКУРЕНТНІ ПЕРЕВАГИ ПІДПРИЄМСТВ
У ТРАНСФОРМАЦІЙНІЙ ЕКОНОМІЦІ
Сучасний період функціонування підприємств у більшості базується на моделі поглядів, характерній для індустріальної епохи, переважанні матеріальних ресурсів у діяльності, неможливості повного використання переваг креативності на засадах інтелектуального капіталу підприємств. Новий етап розвитку суспільства потребує нової системи мислення, поглядів на потреби споживачів та працівників, освоєння нових інструментів управління підприємствами. Цінність нематеріальних ресурсів надає безмежні можливості використання їх потенціалу для створення доданої вартості. Побудова підприємств нового покоління має базуватися на використанні потенціалу нематеріальних ресурсів, через створення спільної системи цінностей, культури довіри, осмисленої діяльності, обміну знаннями та інформацією, підтримується можливостями безперервного навчання на засадах обміну досвідом та підвищення кваліфікації працівників.
Світова конкуренція вимагає такого рівня ефективності та новаторства, який може бути забезпечений лише при постійному зростанні застосовування професійних знань, підприємства змушені оновлювати знання працівників й максимально ефективно їх використовувати.
Очевидно, що ефективність підприємств, науково-технічний рівень виробництва, соціально-економічний прогрес взагалі значно залежать від рівня професійної освіти та обсягу накопичених знань, від рівня й ефективності творчої діяльності, адже наука та її результати є основою високих технологій розвинутих країн світу. Використання знань примножує результати господарської діяльності ефективніше, ніж застосування будь-якого іншого виробничого фактора. Накопичення нових знань в різних сферах передбачає підвищення ролі науки та освіти в розвитку суспільства.
Нові знання, які генерує наука, підготовка високоякісного людського капіталу, що здійснює освіта, створення додаткових багатств виробничим сектором та бізнесом – невід’ємні компоненти сучасного суспільства, побудованого на знаннях. У такому суспільстві відбувається поступове заміщення традиційних індустріальних засобів виробництва новими, що продукують прогресивні знання, з допомогою яких створюються додаткові багатства [1].
У суспільствах, що базуються на знаннях, із швидкою зміною професійних навичок і розвитком новітніх технологій внесок науки й технологічного мислення не тільки зростає, але набуває розвитку випереджальними темпами. Науково-інформаційні технології не лише є показником прогресу будь-якої країни, а й все більше впливають на розвиток особистості. Сьогодні саме інтелектуальна власність, ноу-хау, знання, вміння, навички, інформація стають основним фактором виробництва на противагу традиційним ресурсам та матеріальним активам. Вільний доступ кожної людини до інформаційних мереж, розвиток глобальних систем інформації суттєво змінили уявлення людини про час і простір, що вплинуло на структуру її потреб та мотивацію поведінки. Знання мають незаперечні переваги порівняно з матеріальними ресурсами, жорстко підлеглими законам збереження. Ознаками цього є перетворення знань у капітал, а працівники інтелектуальної праці перетворюються на групу, яка визначає основні цінності й норми суспільства та загальні економічні тенденції в країні. Рівень знань, а не матеріальна власність стає визначальним фактором соціальної диференціації суспільства.
Сучасний етап розвитку світової економіки полягає в прискоренні темпів, з якими знання створюються, накопичуються й знецінюються. Вступ світової економіки в новий етап розвитку – економіку знань – істотно змінив умови конкуренції країн. На сьогодні різниця в рівні економічного розвитку значно менше визначається наявністю природних ресурсів. На перший план виходить здатність нації підвищувати якість людського капіталу, створювати нові знання й втілювати їх у виробничих системах, а також підвищувати частку нематеріальних активів у загальній сумі виробничого капіталу й внутрішнього валового продукту. Управління знаннями стає чинником забезпечення конкурентних переваг та підвищення прибутковості підприємства як фактору інвестиційної привабливості, дуже актуальним для сучасних українських підприємств.
Світові компанії будують свою діяльність на тезі, що важливіший ресурс компанії – це інтелектуальний капітал, а талановиті, кваліфіковані, досвідчені спеціалісти – джерело конкурентних переваг. Тому такі компанії, як Amazon.com, AmericaOnline, CiscoSystems, Dell постійно шукають нові підходи до підбору, навчання та утримання талановитих працівників, а саме: високі оклади, різноманітні премії та винагороди, створення робочого середовища, де праця поєднується із цікавими завданнями та задоволенням від творчої діяльності [2, с. 353].
Як свідчить практика, завдяки зміні акцентів у ключових ресурсах підприємства для успішної діяльності необхідно змінювати й систему управління нею. Тобто зміщення акценту має відбуватися з управління ресурсами підприємства, оцінки прибутковості та інших стандартних фінансово-економічних показників на оцінку результативності діяльності як результуючої взаємодії матеріальних, нематеріальних ресурсів та бізнес-процесів підприємства.
Список використаних джерел: