К. е. н. Ющишина Л. О., Левчук А. О.

Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки (Україна)

МЕТОДИ ОЦІНКИ

КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПРОДУКЦІЇ

В процесі динамічного розвитку ринкових відносин загострюється конку­рентна боротьба на ринках споживчих товарів. Для того щоб продукція досягла високої конкурентоспроможності, вона повинна володіти набором певних харак­теристик, процес формування яких є доволі трудомістким та тривалим. Забез­печення конкурентоспроможності продукції передбачає необхідність розгляду питань щодо її кількісної оцінки.

Оцінка конкурентоспроможності продукції – це визначення її рівня, що дає відносну характеристику здатності продукції задовольняти вимоги конкретного ринку в даний період часу, порівняно з конкурентами [4, с. 504].

В основу здійснення оцінки показника конкурентоспроможності продукції закла­даються конкретні методи. Вибір конкретної методики визначення конку­ренто­спроможності залежить від специфіки продукту, терміновості отримання результатів оцінки, обсягів доступної інформації, ресурсних обмежень, аудиторії, на яку вони розраховані, тощо.

В економічній науці для оцінки конкурентоспроможності продукції викорис­товуються різні методи та підходи: диференціальний метод; комплексний метод; змішаний метод.

Диференціальний метод заснований на використанні одиничних параметрів продукції, що аналізується, бази порівняння та на їх співставленні.

Комплексний метод заснований на використанні комплексних (групових, ін­тег­раль­них, узагальнених) показників або співставленні питомих корисних ефектів продукції, яка аналізується.

Змішаний метод являє собою поєднання диференціального та комплексного методів. При змішаному методі оцінки конкуренто спроможності використо­вується частина параметрів, розрахованих диференціальним методом, та частина параметрів, розрахованих комплексним методом.

Найбільш відомі на сьогодні моделі та методи оцінки конкурентоспро­можності продукції можна розділити на три групи: аналітичні, графічні та матричні методи.

До аналітичних методів відносять: розрахунково-аналітичний, модель Розен­берга, модель з ідеальною точкою, оцінка на основі рівня продаж. Особливістю групи аналітичних методів є те, що при їх використанні відбувається розрахунок конкурентоспроможності товару за допомогою математичних формул. Перевагами даних методів є достатньо просте порівняння товару з товарами-конкурентами; загальний аналіз робиться на основі аналізу окремих показників; методи дають уявлення про ідеальний, з точки зору споживача, продукт. Тоді, як недоліками виступають: важкість у визначенні параметрів та їх значимості; складно визначити й оцінити найважливіші для продукту характеристики з погляду споживача; необхідність використання експертних оцінок тощо.

Графічний метод оцінки конкурентоспроможності товару базується на по­будові багатокутника конкурентоспроможності, який надає товаровиробнику можливість встановити переваги і недоліки – як свого товару, так і конкурентів – на основі певних показників. Кількість цих показників залежить від специфіки продукції. Радар конкурентоспроможності будується за такими правилами: коло ділиться радіальними оцінними шкалами на рівні сектори, число яких рівне числу критеріїв; у міру віддалення від центру кола значення критерію покращується; шкали на радіальних прямих градуюються так, щоб всі значення критеріїв лежали усередині оцінного кола; естетичність чи ергономічність визначається експертним методом за 10-бальною шкалою. Для порівняння продуктів-конкурентів їх радари будуються на одному і тому ж колі.

Матричний метод оцінки рівня конкурентоспроможності продукції базується на побудові матриць-таблиць, однією з яких є «Матриця Нільсена». Зазначений підхід передбачає: комплексну оцінку конкурентоспроможності з використанням сукупності групових критеріїв – товарних, збутових, ринкових, виробничих; гра­дацію рівня комерційного успіху за трьома групами – «нижче середнього», «серед­ній», «вище середнього»; характеристику ознак за кожним одиничним критерієм товару, що аналізується, для віднесення до однієї з груп [5, с. 356-363].

Проте, варто погодитися з думкою О. І. Драган, що методики оцінки конку­рентоспроможності продукції є недостатніми для формування висновку про конку­рентоспроможність підприємства у цілому, хоча в більшості випадків науковцями використовується саме такий підхід [2, с. 46].

На нашу думку, оцінка конкурентоспроможності продукції є лише вихідним елементом для виробничо-господарської діяльності підприємств в умовах ринкової економіки, що справляє найбільш істотний вплив на підвищення якості продукції та позитивно впливає на результати діяльності підприємства.

Тому, саме процес забезпечення конкурентоспроможності продукції, який не­можливий без її оцінки є дуже важливою ланкою діяльності підприємства.

Список використаних джерел:

1.    Ахматова М. Теоретические модели конкурентоспособности / М. Ахматова, Е. Попов // Маркетинг. – 2003. – №4(71). – С. 25–38.
2.    Драган О. І. Управління конкурентоспроможністю підприємств: теоретичні аспекти : монографія / О. І. Драган. – К. : ДАКККіМ, 2006. – 160 с.
3.    Саєнко М. Г. Стратегія підприємства : підручник / М. Г. Саєнко. – Тернопіль :Еконо­мічна думка, 2006. – 390 с.
4.    Бухалков М. И. Внутрифирменное планирование :учебник / М. И. Бухалков. – 2-е изд. – М. : Инфра-М, 2001. – 400 с.
5. 5.   Сідун В. А. Економіка підприємства : навч. посіб. / В. А. Сідун, Ю. В. Пономарьова. – 2-ге вид., перероб. та доп . – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 356 с.