Гаркуша К. С.
Сумський національний аграрний університет (Україна)
ОСОБЛИВОСТІ ВІДОБРАЖЕННЯ ПОДАТКІВ
В ОБЛІКУ ВИРОБНИЧИХ ЗАПАСІВ
На сьогоднішній день, питання обліку податку на додану вартість стає дедалі актуальнішим, оскільки, податкове законодавство змінюється майже щодня. В Україні на підприємствах, згідно чинного законодавства, кожна операція з надходження та вибуття виробничих запасів супроводжується документами з обліку податку на додану вартість, у тому випадку, якщо дане підприємство є платником цього виду податків.
Даний вид податку сплачується підприємствами-платниками, у встановленому чинним законодавством порядку. На сьогодні, згідно з Податковим Кодексом України, діє дві ставки податку на додану вартість – 20% та 0% [1].
Згідно зі змінами до Податкового кодексу України, введених в дію Законом України від 28 грудня 2014 року №71-VIII, що стосувалися частини формування податкового кредиту, з урахуванням норм Кодексу, що нещодавно набрали чинності, з 1 січня 2015 року, слід зазначити, що загальні засади формування податкового кредиту залишилися без змін. Але деякі зміни податкового законодавства все ж таки торкнулися даної ланки обліку.
Основним документом з обліку податків є Податкова накладна. Згідно з попередньою редакцією Кодексу, всі податкові накладні, складені у податкових періодах 2014 року могли бути включені до складу податкового кредиту,але не пізніше грудня 2014 року. Платники, які не включили податкові накладні, складені до 1 січня 2015 року, до складу податкового кредиту відповідних періодів, можуть реалізувати своє право на його формування. Шляхом подання уточнюючих розрахунків за відповідні звітні періоди з урахуванням пункту 198.2 статті 198 розділу V Податкового Кодексу. Дані норми стосуються податкових накладних, складених як в електронному, так і в паперовому вигляді. А також, для зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних та для накладних, що за попередніми правилами не підлягали реєстрації. Можливість надання уточнюючих розрахунків є позитивним моментом у податковому законодавстві, оскільки, дані зміни були внесені 28 грудня 2014 року. Це позбавляло можливості підприємства надати документи з оподаткування вчасно, що стало б причиною позбавлення підприємств права на оформлення податкового кредиту.
Станом на 31 грудня 2014 року до складу податкового кредиту могли бути включені податкові накладні, складені не раніше 1 січня 2014 року. До уточнюючих розрахунків, які подаються до уточнюючого органу з метою включення до складу податкового кредиту таких податкових накладних, не можуть бути включені податкові накладні з датою складання до 1 січня 2014 року. Винятком є лише ті накладні, які включаються до складу податкового кредиту за фактом оплати платниками податку, що формують податковий кредит за касовим методом.
Починаючи з 1 січня 2015 року, всі податкові накладні та коригування, складені з 1 січня 2015 року подаються платниками податку виключно у електронному вигляді. У тому числі і ті, що які складені за операціями з постачання товарів, які звільнені від оподаткування, не видаються покупцю, складені за щоденними підсумками операцій. Що стосується операцій з постачання товарів та послуг, які не є об’єктом оподаткування, або місце постачання яких визначено за межами митної території України, податкові накладні не складаються [2]. Це дасть змогу підприємствам, швидше передавати інформацію зі сплати податку на додану вартість до органів фіскальної служби.
Згідно зі змінами до Кодексу, зазначеними в Листі Державної фіскальної служби України «Про податок на додану вартість» від 17.05.2015 року №5292/7/99-99-19-03-02-17, податкові накладні, складені з 1 січня 2015 року, зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, включаються до складу податкового кредиту того звітного періоду, на який припадає їх складання. При цьому, податкові накладні, складені з 1 січня 2015 року, зареєстровані в Реєстрі, з порушенням терміну їх реєстрації, але не більше ніж 180 календарних днів з дати їх складання, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому податкову накладну зареєстровано в ЄРПН. Податкові накладні, не зареєстровані в Реєстрі протягом 180 календарних днів з дати їх складання, не можуть бути підставою для формування податкового кредиту. Тобто якщо постачальник не зареєстрував протягом 180 календарних днів податкову накладну, то він автоматично втрачає право на податковий кредит. Дані нововведення допоможуть урегулювати конкретні строки для подання податкових накладних та зменшення податкових заборгованостей перед бюджетом.
При формуванні платником податкового кредиту за касовим методом, отримана ним податкова накладна включається до складу податкового кредиту того звітного періоду, в якому відбулася оплата запасів, при постачанні яких була складена така накладна. Таким платникам податку надано право на формування податкового кредиту протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з їх банківського рахунку. Дане правило стосується накладних, які були складені до 1 січня 2015 року, а також, до податкових накладних, складених після 1 січня 2015 року [2].
Таким чином, можемо констатувати, що прийняття змін до податкового законодавства, зокрема, в частині формування податкового кредиту, дасть змогу оптимізувати оподаткування на підприємствах України. В той же час, забезпечить вчасне та правильне надходження платежів з податку на додану вартість до Державного бюджету України, зменшить заборгованості підприємств з видатків до бюджету.
Список використаних джерел:
1. Податковий Кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI [Електронний ресурс] // Верховна Рада України : офіційний веб-сайт. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/ show/2755-17
2. Про податок на додану вартість: Лист Державної фіскальної служби України від 17 лютого 2015 р. № 5292/7/99-99-19-03-02-17: [Електронний ресурс] // Все про бухгалтерський облік : офіційний веб-сайт. – Режим доступу. – http://www.vobu.com.ua/ukr/legislations/ view/704