Комелєва Т. С.

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара (Україна)

МЕТОДИ ОЦІНКИ НЕМАТЕРІАЛЬНИХ АКТИВІВ ПІДПРИЄМСТВА

В Українському суспільстві питання нематеріальних активів перетворилося на досить суттєве для кожного підприємства та держави. Нематеріальні активи почали здійснювати значний вплив на економічну діяльність підприємств, стали її невід’ємною частиною. Саме тому розуміння суті нематеріальних активів та економічної суті загальних підходів щодо їх оцінки є вкрай необхідним для розробки адекватної унікальної методики оцінки конкретного нематеріального активу у кожному конкретному випадку.

Нематеріальні активи – це немонетарні активи, які не мають матеріальної форми, можуть бути ідентифіковані та утримуються підприємством з метою використання протягом періоду більш як один рік для виробництва, торгівлі, в адміністративних цілях чи для надання в оренду іншим суб'єктам ринку.

Необхідність в оцінці нематеріальних активів виникає за таких умов:

- у разі купівлі-продажу ліцензій;

- при укладанні договорів про спільну діяльність;

- коли встановлюється обґрунтована ринкова вартість підприємства з метою купівлі-продажу майна;

- при отриманні кредитів під заставу;

- під час визначення бази для оподаткування;

- при страхуванні майна;

- при визначенні вартості паїв учасників під час реорганізації чи ліквідації підприємства.

Придбаний підприємством нематеріальний актив відображається в його балансі, якщо існує ймовірність одержання майбутніх економічних вигод, пов'язаних з його використанням, та його вартість може бути достовірно визначена.

Основним види вартості, які розглядаються при оцінці нематеріальних активів:

1) ринкова вартість;

2) споживча;

3) інвестиційна;

4) вартість відтворення об'єкта;

5) вартість заміщення;

6) страхова вартість;

7) вартість для цілей оподаткування майна;

8) ліквідаційна вартість.

Першим етапом при оцінці нематеріального активу є визначення мети оцінки і, залежно від неї, виду вартості, яку треба розрахувати. Наступним кроком є вибір методології оцінки, тобто загального підходу та конкретних методів оцінки.

Обираючи метод оцінки, оцінювач повинен керуватися такими основними критеріями:

- достовірність: методи оцінки мають викликати довіру і бути достовірними з практичного і теоретичного погляду;

- об'єктивність: оцінювач має керуватись об'єктивною інформацією;

- універсальність: використовуються стандартні підходи для підприємств, галузей та різних видів нематеріальних витрат;

- грошові витрати: обумовлені результатами оцінки вигоди повинні бути достатніми для виправдання зусиль, витрачених на її проведення;

- послідовність: методики мають послідовно використовуватись протягом періоду оцінки, що полегшить цей процес;

- надійність: оцінка має бути достовірною, такою, щоб інші оцінювачі могли відтворити одержані результати, використовуючи аналогічні підходи;

- адекватність: підходи до оцінки повинні відповідати потребам користувача;

- практичність: використовувані методи та параметри мають бути зрозумілими та відносно простими для їх практичного застосування.

 Відповідно до міжнародних стандартів оцінки нематеріальних активів зазвичай використовують три основні підходи:

1. Витратний підхід ґрунтується на вивченні можливостей інвестора щодо придбання нематеріального об'єкта. Цей метод дає об'єктивні результати, коли є можливість точно оцінити величини витрат на створення аналогічного об'єкта інтелектуальної власності та його зносу за обов'язкової умови відносної рівноваги попиту і пропозиції на ринку.

2. Ринковий підхід дає досить об'єктивну характеристику вартості об'єкта інтелектуальної власності за умов достатньої насиченості ринку. Він містить декілька етапів: спочатку відбувається збір інформації про об'єкти інтелектуальної власності, які були продані на відповідному ринку, потім вносяться корективи щодо можливих відмінностей між оцінюваним об'єктом та об'єктом, використовуваним для порівняння.

3. Прибутковий підхід ґрунтується на припущенні, що інвестор, який купує об'єкт інтелектуальної власності, обов'язково розраховує на майбутній прибуток, тобто вартість оцінюваного об'єкта визначається його здатністю приносити прибуток.

Список використаних джерел:

1.       Лев Б. Значимість нематеріальных активів для управління підприємством і корпоративної звітності / Б. Лев, Ю. Х. Даум // Менеджмент дайджест. – 2005. – № 2/08. – С. 2–16.

2.       Мокрова Л. П. Методики и технології управління нематеріальними активами / Л. П. Мокрова. – К. : Знання, 2005. – 431 с.

3.       Бланк И. А. Финансовый менеджмент: учебный курс / И. А. Бланк. – К. : Ника-центр Эльга, 2002. – 528 с.

4.       Економіка підприємства : підручник / за ред. С. Ф. Покропивного. – 2-ге вид., пер. та доп. – К., 2002.