Бобко Н. А., Садова А. В.

Запорізька державна інженерна академія (Україна)

СТІЙКИЙ ІННОВАЦІЙНИЙ РОЗВИТОК ПІДПРИЄМСТВА

Умовою виживання будь-якого бізнесу є здатність адаптуватись до змін y зовнішньому середовищі. На сьогодні інноваційний шлях розвитку є невід’ємною або навіть визначальною складовою економічного зростання будь-якої країни світу. Досвід інших країн [2 с.131] засвідчує, що лише за умови широкого впровадження інноваційних розробок можливо наповнити як український, так і світовий ринки конкурентоспроможною продукцією вітчизняного виробництва. Натомість, на даний момент спостерігається зовсім інша ситуація: замість високотехнологічної наукоємної продукції вітчизняний експорт здебільшого представлений напівфабрикатами низького рівня обробки та сировиною, що у свою чергу, є найяскравішим доказом нераціонального використання природних багатств. У зв’язку з цим вкрай необхідним і доцільним є процес інноваційного заміщення на багатьох промислових підприємствах країни та навіть в цілих галузях, оскільки майбутній образ національної інноваційної системи багато в чому буде залежати від можливостей держави вчасно мобілізувати свій внутрішній інноваційний потенціал.      

Програмування створення конкурентних переваг за рахунок розвитку науково-технічного потенціалу, впровадження нових технологій та генерації знань призначена забезпечити система стратегічного планування інноваційного розвитку організації. Проблемам інноваційного розвитку підприємств присвячені праці багатьох українських та російських вчених: К. В. Філіпової, Т. Й. Товта, М. В. Давідової, О. В. Марченко, Ж. А. Говорухи, О. І. Марченко, Л. Г. Смоляр та інших, які наголошують на необхідності державної підтримки інноваційної діяльності.

До головних перешкод на шляху активізації інноваційного процесу на підприємствах України можна віднести:     

1.  Дефіцит фінансових ресурсів для забезпечення наукових досліджень і впровадження інноваційних розробок. 

2.  Недосконалість нормативно-правової системи регулювання та стимулювання інноваційної діяльності.       

3.  Невідповідність корпоративної структури, яка формується в Україні, головним вимогам інноваційного розвитку та ін.

Однак найголовнішою перешкодою стала практика ігнорування законодавства або призупинення дії статей законів, які стосувалися фінансування інноваційної діяльності. Це значною мірою нівелювало позитивний потенціал напрацьованої нормативної бази, а відтак не заохочує корпоративний сектор до здійснення інноваційних проектів. Для створення ефективного механізму фінансування інноваційного розвитку підприємств необхідно використовувати диверсифікований інструментарій державної підтримки, який повинен враховувати світовий досвід і національні особливості діяльності вітчизняних підприємств [3, с. 25].

Для збільшення обсягів фінансового забезпечення інноваційної діяльності підприємств необхідно вирішити цілу низку проблем становлення інноваційного сектора в Україні: комерціалізація інноваційної продукції (доведення інноваційних розробок до практичного використання потребує додаткових коштів на великий проміжок часу); надвисокі ризики інноваційної діяльності; нецільове та неефективне використання фінансових ресурсів, спрямованих на підтримку інноваційної діяльності (насамперед, державними установами); спекулятивне використання державних пільг (наприклад, венчурними структурами) тощо [3, с. 25]. Тому для оптимізації інноваційної діяльності необхідно впровадити наступні заходи [1, с. 132]:

1. Держава повинна дбати про екологізацію виробництва, стимулювати діяльність, спрямовану на збереження довкілля.

2. Збільшення витрат на підготовку фахівців високого класу, тренінги, курси.

3. Мотивація працівників до інноваційної діяльності, зменшення міграції науковців.        

4. Законодавчі зміни у галузі інноваційної діяльності щодо пільг і стимулів.

5. Розширення джерел фінансування.

6. Політика підприємства повинна мати інноваційну спрямованість.

7. Тісне співробітництво з іноземними підприємствами, обмін досвідом.

8. Активізація діяльності технопарків шляхом державної підтримки.

Реалізація запропонованих напрямів активізації інноваційної діяльності в Україні дасть змогу значно підвищити рівень інноваційної активності промислових підприємств, стабілізувати прискорений процес оновлення виробництва, ефективно використовувати внутрішні та залучені зовнішні інвестиції в інноваційну діяльність. Виходячи з того, що інноваційні зрушення у промисловості на сучасному етапі розвитку економіки є перспективними і забезпечують високі показники загального економічного зростання, постає необхідність дослідження сучасного стану та напрямів активізації інноваційної діяльності на промислових підприємствах.

Список використаних джерел:

1.             Давідов М. В. Шляхи організаційно-фінансового забезпечення інноваційного процесу на підприємствах України / М. В. Давідов // Актуальні проблеми економіки. – 2008. – № 4. – С. 130–134.

2.             Марченко О. В. Визначення необхідних і достатніх умов для інноваційного розвитку підприємства / О. В. Марченко // Актуальні проблеми економіки. – 2008. – № 6. – С. 158–164.        

3.             Смоляр Л. Г. Розвиток інноваційного потенціалу як фактор забезпечення конкурентоспроможності вітчизняних підприємств / Л. Г. Смоляр // Економіка & Держава. – 2007. – № 4. – С. 24–26.