К. е. н. Горбач Л. М., Алексюк А. Л.
Волинський інститут ім. В. Липинського МАУП (Україна)
СУЧАСНІ НАУКОВІ ПІДХОДИ ДО ТРАКТУВАННЯ СУТНОСТІ ІННОВАЦІЙНИХ РИЗИКІВ
Основою світового економічного розвитку є інноваційні процеси, їх розвиток і реалізація у сучасних умовах. Одним із основних чинників, що стримують інноваційну активність підприємств є високий ризик, оскільки саме інновації, порівняно з іншими видами діяльності, більшою мірою пов’язані з ризиком, внаслідок чого, повна гарантія позитивного результату практично відсутня.
Виявлення основних факторів інноваційних ризиків та розроблення підприємствами послідовності дій для ефективного їх усунення повинні стати одним із пріоритетних завдань для сучасних підприємств, які прагнуть поступово розвивати свій бізнес на інноваційній основі. З огляду на це, проблеми дослідження ризиків інноваційної діяльності та управління ними набувають особливої актуальності.
Дослідженню інноваційних ризиків у системі економічних відносин присвячені наукові праці провідних вітчизняних та зарубіжних вчених, таких як: П. І. Верченко, Л. І. Донець, О. Є. Кузьмін, Г. О. Обиход, Н. Ю. Подольчак, А. В. Степаненко, Р. А. Фатхутдинов, М. А. Хвесик та інших.
Інноваційний ризик – це ймовірність утрат, що виникають при вкладанні підприємством коштів у виробництво нових товарів (послуг), які, можливо, не знайдуть очікуваного попиту на ринку [1].
В економічній літературі, існує велика кількість класифікацій ризиків залежно від їх цілей. Усі ризики тісно пов’язані із середовищем функціонування організації, тому їх доцільно поділити на ризики зовнішнього та внутрішнього середовища. Найбільш цілісну й комплексну класифікацію ризиків за сферою виникнення запропоновано Н. Ю. Подольчаком (рис. 1).
Прикладами ризиків зовнішнього середовища є несприятливі зміни у митному й податковому законодавстві, розвиток інфляційних процесів, збільшення банківських кредитних ставок, зниження рівня платоспроможності споживачів тощо. Прикладами ризиків внутрішнього середовища є ризики низького кваліфікаційного рівня працівників, нестачі необхідної інформації при прийнятті управлінських рішень, плинності кадрів тощо [3].
Рис. 1. Ризики підприємства [2]
Варто зазначити, що для управління інноваційними ризиками на підприємстві застосовуються різноманітні методи й інструменти. Відповідно до характеру впливу на фактори ризику, їх доцільно розділити на: методи зниження ступеня факторів інноваційного ризику та методи посилення (використання) сприятливих можливостей, що відкриваються.
Вказані методи повинні бути реалізовані до відповідних факторів інноваційного ризику. До першої групи методів можна віднести методи зниження ймовірності факторів інноваційного ризику, або величини пов’язаних із ними втрат. На сьогодні на практиці розповсюдженні наступні методи: ухилення (відмова) від ризику; диверсифікація; резервування; страхування; передача ризику.
До другої групи методів управління інноваційним ризиками, відносяться методи попередження – отримання інформації про фактори ризику, прогнозування тощо [4].
Таким чином, управління ризиком інноваційної діяльності повинно ґрунтуватися на таких основних напрямках:
Отже, урахування ризиків в управлінні інноваційними процесами дозволить збільшити ймовірність успішної реалізації інноваційних проектів, сформувати ефективну структуру управління відповідно до вимог інноваційної діяльності та зменшити кількість негативних явищ соціально-психологічного характеру в процесі інноваційних змін.
Список використаних джерел: