Кірик М. А.

Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана (Україна)

СВІТОВІ ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ  НАЦІОНАЛЬНОЇ ІННОВАЦІЙНОЇ СИСТЕМИ НА ПРИКЛАДІ США

 

Інноваційна система США включає в себе декілька елементів, які забезпечують активний розвитку НДДКР. Сьогодні експерти виділяють три взаємопов’язаних складових, які відповідають за наукові дослідження в рамках інноваційного процесу.

Першим елементом національної інноваційної системи можна назвати університети, багато з яких займають лідируючі позиції в світових рейтингах. Серед них виділяється вісім відмінних вищих учбових закладів, які відносяться до «Ліги плюща» – Стенфордський та Гарвардський університети, Масачусетський технологічний інститут та ін.. більша частина досліджень в галузі фундаментальної та прикладної науки зосереджена саме тут. Університети США мають великі земельні володіння та значними фінансовими фондами, а також отримують фінансування на наукові дослідження від державного сектору. Крім того, за допомогою венчурних компаній університети можуть здійснювати трансфер технологій у промисловість. За рахунок високого рівня заробітних плат американські університети залучають найкращих професорів зі всього світу, багато з яких залишаються в США та отримують американське громадянство. Експерти відзначають, що значна частина як професорів, так і студентів американських університетів в галузі комп’ютерних досліджень є вихідцями з Китаю та Індії, а велика кількість професорів математики – вихідці з Росії, України та інших країн пострадянського простору[1]. Така структура національної інноваційної системи США дозволяє їм залучати спеціалістів, які досягають високих технологічних досягнень, та підтримувати лідерство у більшості галузей науки.

Другим елементом системи є національні лабораторії, великі інститути, зайняті яким-небудь напрямком прикладної науки. На приклад, в стінах Лос-Аламоської лабораторії була розроблена атомна бомба. Окрім цього в США існують так звані Think tanks – науково-дослідні організації, які займаються як фундаментальними, так і прикладними дослідженнями. Яскравим прикладом такої організації є стратегічний дослідний центр RAND Corporation, який обслуговує інтереси американських державних відомств.

Третій елемент американської національної інноваційної системи – це інноваційні кластери, які історично сформувались на території США в останні декілька десятиліть, головна мета яких полягає у мотивації університетів, науково-дослідних центрів та компаній на створення та комерціалізацію інноваційних технологій. Такі кластери, як правило, виникають на базі територіальної концентрації спеціалізованих постачальників та виробників, пов’язаних технологічним ланцюгом.

Особливу увагу варто звернути на Silicon Valley, провідний технопарк США, часта якого становить 1/3 щорічного об’єму венчурних інвестиції[2]. На території цього комплексу знаходяться близько 7 тис. високотехнологічних компаній, які розробляють та виробляють програмне забезпечення, мікропроцесори та іншу продукцію сфери інформаційних технологій. Серед них є лідери в цій галузі, такі як Adobe Systems, Advanced Micro Devices, Apple Inc., Cisco Systems, Intel, Symantec та ін.

Одним з факторів, які сприяють виникненню інноваційного кластеру Silicon Valley, називають присутність Стенфордського університету і, як наслідок, наявність висококваліфікованих працівників, випускників цього університету. При цьому спеціалісти можуть змінювати місце роботи, не змінюючи місця проживання, оскільки на відносно невеликій території сконцентровані підприємства однієї галузі. Цей фактор також сприяє скороченню транспортних витрат підприємств, які виробляють високотехнологічну продукцію та програмне забезпечення.

До інших великих інноваційних кластерів варто віднести такі центри як місто Сіетл, Такома, Олімпія (штат Вашингтон) – аерокосмічна техніка, інформаційні технології; Мінеаполіс (штат Мінесота), Джексвіль (штат Флоріда) – медичне устаткування; Пітсбург, Акрон, Клівленд (штат Огайо та Пенсільванія) – технології «чистої» енергетики; Канзс-Сіті (штат Канзас) – біотехнології та сучасна хімія; Бостон (штат Масачусетс) – біотехнології; Остін, Далас (штат Техас) – напівпровідники та ін.[2].

Таким чином, існують три найбільш масштабних елементи науково-дослідної та дослідно-конструкторської діяльності в США. По-перше, університети, головною заслугою яких в останні роки є не тільки підготовка спеціалістів в галузі високих технологій, але й створення та комерціалізація технологічних розробок. По-друге, національні лабораторії, які займаються, як правило, державними замовленнями. Та, по-третє, інноваційні кластери чи технопарки, характерною рисою яких є концентрація на певній території науково-дослідних центрів та високотехнологічного виробництва.

 

Список використаних джерел: