Любарский Ю. Ю., к. т. н. Джур О. Є.

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара (Україна)

Проблеми та перспективи інноваційного розвитку машинобудівних підприємств в Україні

Машинобудування – найважливіша комплексна галузь обробної промисловості, яка включає проектування, виробництво і експлуатацію машин та інструментів. Машинобудування пов’язане із будівництвом авіаційної та космічної техніки, металургією, виробництвом будівельних машин, технологічного устаткування та верстатів, обладнання для нафтовидобувної, нафтохімічної, хімічної промисловості та інших галузей. Вона є зв’язуючим ланцюгом всього народного господарського комплексу, що постачає свою продукцію в усі сфери економіки. Можна сказати, що якість продукції машинобудування впливає на якість продукції інших галузей економіки та якість життя суспільства в цілому. Ці потреби суспільства та її громадян можуть бути забезпечені за рахунок інновацій в машинобудуванні, які стосуються матеріалів, техніки, технології, управління тощо. Тенденції виробництва продукції машинобудування представлені в табл. 1.

Таблиця 1. Індекси промислової продукції машинобудування за видами діяльності

Як видно із таблиці спостерігається скорочення виробництва актуальної вітчизняної продукції. Це може бути обумовлено невдалою ціновою політикою вітчизняних підприємств, невідповідністю очікуванням споживачів тобто не конкурентоспроможністю продукції.

Проблеми та перспективи інноваційного розвитку підприємств машинобудування України були досліджені багатьма науковцями, серед яких Н. В. Васюк, Б. М. Данилишин, О. В. Коломицева, О. Л. Політанська та ін. Але динаміка зовнішніх змін вимагає постійного аналізу та вивчення впровадження інновацій для підвищення конкурентоспроможності галузі.

Оцінка наявності в Україні інноваційно-активних підприємств машинобудування засвідчує позитивні тенденції 2006–2007 років, що вказує на прагнення галузі інноваційно розвиватися та вдосконалюватися. Винятковим роком є період кризи 2008 р., наслідком якого є розформування значної кількості технологічно активних підприємств. Тенденції зростання кількості інноваційно-активних підприємств у 2007–2011 рр. відображені на рис. 1 і вказують на активну політику адаптації машинобудівних підприємств до вимог ринку.

Рис. 1. Інноваційно активні підприємства промисловості України

та машинобудування за 2006–2011 рр.

Сьогодні інноваційна діяльність у машинобудуванні України вимагає врахування фактора глобалізації, який проявляється в трьох основних напрямах: інформаційному, економічному, технічному. Головною особливістю перетворень, що відбуваються в сучасній економіці, є перехід від індустріального до постіндустріального виробництва, основною ознакою якого є інформація. Згідно з даними провідних вітчизняних науковців, виробнича структура інформаційної економіки має такий вигляд: 1) телекомунікаційне устаткування; 2) електронне конторське устаткування, медична, промислова електроніка і комп’ютерні системи; 3) напівпровідникові прилади і компоненти; 4) побутова електроніка. Ця структура має стати орієнтиром для уряду в програмах модернізації машинобудування. Динаміка результатів найкращих європейських аерокосмічних компаній (2013 р.: ріст доходу – 5%, ріст прибутку – 10%, ріст світового ВВП -3%) свідчить про вміле керування процесами розвитку високотехнологічних підприємств незважаючи на світові економічні проблеми.

Разом з відсутністю активної інвестиційної підтримки як з боку держави, так і з боку закордонних інвесторів, значним бар’єром входу в світове високорозвинене машинобудування є високий ступінь залежності розвитку вітчизняного машинобудування від зовнішньоекономічної діяльності та дія факторів, що перешкоджають використанню сприятливих можливостей, а саме: брак експортної інфраструктури для нафтогазового сектору, що гальмує збільшення обсягів видобутку; дефіцит сучасної транспортної інфраструктури; перевантаження енергетичної системи, що серйозно гальмує розвиток нових виробництв у регіонах, що динамічно розвиваються; технологічне відставання не тільки від розвинених країн, але й за деякими напрямами від нових економік, що розвиваються. Слід зазначити, що для успішного освоєння новітніх технологій сьогодні в країні не вистачає людських ресурсів необхідної кваліфікації. Сучасний стан інноваційного розвитку підприємств машинобудування не відповідає цілям і задачам підвищення довгострокової конкурентоспроможності економіки та зайняття стійких ринкових ніш на світових ринках наукоємної продукції і потребує значної трансформації процесів управління як на макро так і мікрорівні.