К. е. н. Матвієнко Р. О.

Національний педагогічний університет ім. М. П. Драгоманова,

м. Київ (Україна)

ОСНОВИ РОЗВИТКУ РЕГУЛЯТОРНОЇ РЕГІОНАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ ТА МАКРОЕКОНОМІЧНИЙ МЕХАНІЗМ ЇЇ РЕАЛІЗАЦІЇ

Відповідний ступінь добробуту країни забезпечується використанням потенціалу держави, що призводить до економічного зростання. Щоб досягти активації економічного регіонального розвитку національного господарства, треба оптимізувати відомий і наявний фінансовий потенціал країни. На сьогодні, коли маємо екзогенні ризики й внутрішню розбалансованість в економіці України, головна роль відводиться пошуку шляхів реалізації оптимальної макроекономічної системи регулювання процесів соціально-економічного розвитку, щоб досягти стабільних темпів зростання економіки. Тому треба [1, c. 118]:

• -       сформувати стабільні позитивні тенденції регіонального розвитку завдяки оптимальному забезпеченню наявного фінансового потенціалу держави;
• -       вирішити організаційно-управлінські й інноваційні питання, які сформувались під впливом світової фінансової кризи й політичних негараздів в нашій державі;
• -       розробити заходи щодо оптимальної конкурентоспроможності країни на макрорівні;
• -       побудувати й реалізувати оптимальні фінансові стратегії розвитку економічного стану держави ті її регіонів.

Щоб досягти результативності в питані регулювання регіонального розвитку, пропонуємо спрямовувати на них важелі фінансової політики, орієнтованої на економічне зростання. Потрібен пошук необмеженої кількості шляхів, щоб дійти до максимізації рівня економічного розвитку в масштабі держави.

Фундаментальний аналіз системи фінансового забезпечення економічного розвитку держави показав, що треба посилити соціально-культурні, технологічні, фінансові й інші відношення, щоб зміцнити конкурентоспроможність країни на світовому й регіональному рівні.

Складові регулювання економічного розвитку країни поділяються на директивні й регулюючі, вони є неповторними для кожної держави. Проте реалізуються вони посередництвом фінансової системи, й їх класифікують за декількома щаблями: верхнім (фінансові інструменти та методи, інформаційне та нормативно-правове забезпечення) й нижнім (економіко-математичне моделювання й прогнозування, імітаційне моделювання, фінансове прогнозування й планування, визначення фінансових потенціалів й впливів) [2, c. 153].

В першу чергу центральні органи виконавчої влади нашої держави повинні впроваджувати наступні заходи [3, c. 212]:

• -       забезпечення постійних темпів росту економіки регіонів, стабільності в політиці, зайнятості й позитивного залишку платіжного балансу;
• -       розвивати інститути регіонів та інноваційних інфраструктур, таких як: технополісів, наукоградів, бізнес-інкубаторів, технопарків та інших, стимулюючих зростання технологічного потенціалу;
• -       прийняття управлінських рішень на макрорівні й підкріплення їх нормативно-правовою базою, що сприяло би підвищенню рівня економічного розвитку фінансовими ресурсами;
• -       побудова інноваційного механізму регуляторної регіональної політики.

Останній захід може бути втілений в реальність, якщо застосовувати такі види стратегічного розвитку інновацій:

• -       стратегія перенесення, яка передбачає перенесення інноваційного потенціалу інших країн у вітчизняну економіку;
• -       стратегія запозичення промисловими підприємствами виробництва високоякісної продукції по ліцензії, при цьому треба використовувати власну сировину й робочу силу;
• -       стратегія нарощування, яка передбачає використання власних інноваційних ресурсів.

Фінансові методи, які впливають на рівень регулювання економічного розвитку, поділяються на аналітичні, апаратні, регуляторні й функціональні. Головну роль в регулюванні макроекономічного регулювання всіх держав виступає планування податкової системи, представленої схемами оптимізації податків й їх мінімізації за допомогою способу оптимізації податків. Якщо не використовувати такий спосіб, то держава буде перенавантажена нормативними актами й положеннями, які можуть суперечити один одному та чинному законодавству. Це призводить до виникнення ризиків планування податкової системи, які поділяються на ризики зовнішнього й внутрішнього середовища. Проте істотними виступають загрози внутрішнього середовища, які теж розділяють на групи з певним ступенем розвитку регіону. При плануванні податкової системи треба звертати увагу на можливий фінансовий прибуток від діяльності підприємства та ризики, пов’язані з ним.

Список використаних джерел:

• 1.             Єрмошенко М. М. Механізм розвитку інноваційного потенціалу кластерооб`єднаних підприємств : монографія / М. М. Єрмошенко, Л. М. Ганущак-Єфіменко. – К. : Національна академія управління, 2010. – 236с.
• 2.             Матвієнко Р. О. Економічна система та її роль в організації економічного простору: специфіка та елементи / Р. О. Матвієнко // Актуальні проблеми економіки. – 2013. – №5 (143). – С. 152–155.
• 3.             Регіонально-просторові економічні системи України: методологія і сучасна практика формування : монографія / Чернюк Л. Г., Фащевський М. І., Пепа Т. В. та ін.. – К. : РВПС України НАН України, Черкаси : ЧДТУ, 2011. – 423 с.