Д. е. н. Мельникова М. В.

Інститут економіко-правових досліджень НАН України, м. Київ (Україна)

ПРО ІННОВАЦІЙНО-ІНВЕСТИЦІЙНІ АСПЕКТИ УПРАВЛІННЯ РОЗВИТКОМ МІСЬКИХ АГЛОМЕРАЦІЙ

Міські агломерації як багатокомпонентни динамічні системи, що поєднують компактно розміщені на певній території поселення шляхом встановлення і розвитку тісних економічних і культурних зв'язків, займають провідне місце в структурі національної економіки України. Цими високо урбанізованими утвореннями, які займають лише 10% території України, виробляється близько трьох чвертей ВВП, в них проживає дві третини населення, зосереджена значна частина основних виробничих фондів, залучається багато інвестицій, включаючи іноземні [1]. Тому розгляд проблем управління розвитком міських агломерацій є актуальним та своєчасними.

У процесі функціонування міської агломерації звичайно отримуються наступні ефекти: виникнення додаткових можливостей отримання наукової, виробничої і культурної інформації та доступу до учбових, медичних і культурних закладів; розвиток сучасних форм торгівлі та перспективних виробництв товарів споживчого ринку і сектору послуг;стимулювання залучення великого бізнесу на територію агломерації та отримання можливостей зростання для місцевих компаній до рівня лідерів ринку. формування ємного та різноманітного ринку праці та підвищення рівня зайнятості серед населення; отримання так званого «інфраструктурного ефекту», який проявляється у зростанні економічної віддачі від реалізації проектів будівництва енергопотужностей, великих транспортних комплексів, освітньої та інноваційної інфраструктури на території агломерації.

Формування інноваційної інфраструктури здійснюється з огляду на те, що інноваційний розвиток міської агломерації відбувається за рахунок використання інноваційного потенціалу, до структури якого входять результативна, процесна та ресурсна складові. Доступ до ресурсної складової здійснюється за рахунок функціонування інноваційної інфраструктури яка є сукупністю елементів інноваційної системи міської агломерації, що забезпечують і надають послуги учасникам інноваційної діяльності Етапи формування інноваційної інфраструктури включають підготовку програми інноваційного розвитку території, створення центрів трансферу технологій; систему інформаційної підтримки інноваційної діяльності; створення венчурних фондів, побудову системи моніторингу інноваційної діяльності на території [2]. До складу інноваційної інфраструктури включаються виробничо-технологічні, інформаційно-комунікаційні, обслуговуючі та фінансові елементи.

Зазначені елементи інноваційної інфраструктури використовуються в процесі впровадження інновацій у рамках модернізації виробничої, інженерної, соціальної інфраструктури за рахунок реалізації інвестиційних проектів. Управління цими проектами має особливості які обумовлені тим, що у рамках міської агломерації діють окремі територіальні громади, які управляють відповідними ресурсами. Залучення зазначених ресурсів можливо на підставі встановлення взаємовідносин територіальних громад.

У відповідності до законодавства економічна взаємодія між територіальними громадами може здійснюватися у формі співробітництва та партнерства за дотримання принципів: добровільності взаємних стосунків, тривалості у часі та визначеності у просторі, економічної взаємної вигоди, взаємного обміну ресурсами, можливості делегування повноважень[3].

Реалізація інноваційних проектів модернізації інфраструктури міської агломерації потребує значних обсягів фінансування, тому поряд з використанням ресурсів територіальних громад здійснюється залучення приватного капіталу на засадах державно-приватного партнерства.

Управління проектами ДПП передбачає дотримання принципів цілеспрямованості, системності, комплексності, синергетичності, раціональності у розподілі повноважень, наявності зворотного зв'язку. узгодженості за інтересами учасників, ресурсами, виконавцями та строками. При цьому використовуються нормативно-правові, економічні та організаційні методи управління проектами. В процесі розробки проектів ДПП оцінюються законодавчі, фінансово-економічні, технічні, технологічні, соціальні, екологічні ризики та визначаються можливості управління ними. За результатами реалізації проектів визначається бюджетна та комерційна ефективність. Для оцінки інвестиційних перспектив залучення фінансових джерел у реалізацію проектів ДПП використовуються показники рівня інвестиційної лояльності органів місцевого самоврядування та соціальної відповідальності бізнесу.

 Таким чином інноваційно-інвестиційна складова управління розвитком міської агломерації включає: формування інноваційної інфраструктури та реалізацію інноваційних проектів модернізації виробничої, інженерної та соціальної інфраструктури шляхом консолідації ресурсів територіальних громад, що входять до агломерації та використання механізмів ДПП.

Подальших досліджень потребують питання підвищення ресурсовіддачі при реалізації інфраструктурних проектів інноваційного розвитку міських агломерацій.

Список використаних джерел:

1.       Територіальний розвиток в Україні розвиток агломерацій та субрегіонів: [Проект USAID: Локальні інвестиції та національна конкурентоспроможність]. – К, 2012. – 183 с.

2.       Абдулганиев Ф. С. Формирование инновационной инфраструктуры городской агломерации / Ф. С. Абдулганиев [Електронний ресурс] // Социально-экономические явления и процессы. – 2013. – №6(052). – Режим доступу : http://cyberleninka.ru/article/n/ formirovanie-innovatsionnoy-infrastruktury-gorodskoy-aglomeratsii.

3.       Розвиток міжмуніципального співробітництва:вітчизняний та зарубіжний досвід / під ред. В. В. Толкованова. – К. : Крамар, 2011. – 361 с.