К. ю. н. Олефір А. О.

Полтавський юридичний інститут Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого (Україна)

ДО ПРОБЛЕМ ЗАСТОСУВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ КОНЦЕПЦІЇ ВИЧЕРПАННЯ ПРАВ НА ІННОВАЦІЙНІ ОБ'ЄКТИ

Міжнародний ринок інноваційних об'єктів функціонує на основі правила, що має назву «принцип вичерпання прав», згідно з яким після першої реалізації (випуску на ринок) продукту, в якому застосований об'єкт права інтелектуальної власності, правовласник не має права забороняти покупцям використовувати цей товар у господарській діяльності, що провадиться в законний спосіб. Залежно від території поширення, він може бути міжнародним, регіональним і національним. У даній праці вважаємо за необхідне приділити увагу останньому, який історично виник першим і є домінуючим в Україні.

Згідно з національною концепцією вичерпання прав, виключні права на об'єкт права інтелектуальної власності, застосований у готовому товарі, визнаються вичерпаними на території певної держави, якщо цей товар було введено в обіг на її території правовласником чи з його дозволу (кількість продажів такого товару за межами держави імпорту юридичного значення не має). В протилежному випадку правовласник має право перешкоджати імпорту та обігу товару на території держави, в яку він був імпортований третьою особою без належного дозволу на провадження такої діяльності. Таким чином, у рамках цього підходу застосування принципу вичерпання прав обмежене внутрішньодержавним суверенним ринком. Наприклад, суб'єкт господарювання є власником свідоцтв на знак для товару «Х» у державах «А» і «Б». Якщо в державі «А» встановлено національний принцип вичерпання прав на знаки для товарів і послуг, то товар, на етикетку якого законно нанесено знак «Х», після першої реалізації на території держави «А» може бути перепроданий у цій же державі господарюючими суб'єктами без спеціального дозволу правовласника. Якщо ж він був уведений в обіг в державі «Б», в державу «А» може бути імпортований тільки з дозволу правовласника.

Теоретичним обґрунтуванням національного режиму вичерпання прав, окрім специфічних економічних переваг (згідно з економічною теорією, монополіст одержить найбільш високий прибуток, якщо розділить ринки на сегменти і встановить диференційовані ціни для кожного з них), слугує, по-перше, територіальний характер дії виключних (майнових) прав інтелектуальної власності (за територієї чинності (реєстрації) відповідних прав). На підставі того, що межа вичерпання прав збігається з територією їх дії (суверенною територією держави), робиться висновок про розумність застосовування цього ж принципу до відносин з вичерпання прав. Наприклад, якщо майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку, що пройшли національну реєстрацію та захищаються в межах території Україні, мають виражений територіальний характер, то і до вичерпання цих прав слід застосовувати національний режим. По-друге, оскільки в просторовому значенні внутрішній суверенітет держави обмежується її територією, вичерпання прав в одній державі автоматично не призводить до вичерпання прав в іншій, адже йдеться про різні правопорядки. Принцип вичерпання прав не може застосовуватися в міжнародному масштабі, крім регіональних міждержавних об'єднань, доки не запроваджено відповідних систем первинної (прямої) міжнародної реєстрації прав інтелектуальної власності. Все ж таки, ці міркування не є достатньо переконливими, принаймні, з огляду на те, що подолання означеної відокремленості правопорядків підпадає під комптенецію національних законодавців і є питанням забезпечення тих чи інших публічних інтересів. Сумніви стосовно справедливості принципу національного вичерпання прав виникають, передусім, через те, що його застосування призводить до багаторазового введення в обіг одного й того ж продукту, в якому застовані об'єкти права інтелектуальної власності, внаслідок чого правовласники одержують економічно необґрунтовану винагороду, що перетворює систему захисту прав інтелектуальної власності на «світову митницю». Натомість, згідно з ч. 2 ст. 66 Угоди ТРІПС, розвинені країни-члени повинні забезпечити стимули для підприємств та організацій на їх територіях з метою сприяння та стимулювання передачі технологій найменш розвинутим країнам-членам, з тим, щоб надати їм можливість створити міцну і життєздатну технологічну базу.

Використання об’єктів права інтелектуальної власності у господарських відносинах забезпечує стимулювання наукової, творчої та інноваційної діяльності, ідентифікацію товарів на ринку, підтвердження їх якісних властивостей тощо. На підставі такого суспільного призначення інноваційні об'єкти проникають в усі сегменти товарного ринку. Тому слід вести мову про поліфункціональність об'єктів права інтелектуальної власності, втілених в інноваційній продукції. Водночас, відповідно до п. 5 оглядового листа Вищого господарського суду України «Про практику застосування господарськими судами законодавства про захист прав на об'єкти інтелектуальної власності» від 30.06.2009 р., а також положень оглядового листа Вищого господарського суду України «Про практику застосування господарськими судами законодавства про захист прав на об’єкти інтелектуальної власності» від 14.12.2007 р., використання промислового зразка «етикетка» не лише для виготовлення та розповсюдження етикеток, але й для позначення певних товарів виходить за межі правового захисту, що надається власникові патенту згідно з п. 2 ст. 20 Закону України «Про охорону прав на промислові зразки» від 15.12.1993 р.

Зазначені функції виконуються під час першого продажу продукції або нанесення товарного знаку на неї, а в подальшому – під час наступних циркуляцій на ринку забезпечуються спеціальними засобами правової охорони (ст.ст. 16 і 432 ЦК України). Натомість встановлення національного принципу вичерпання прав надає об'єктам права інтелектуальної власності невластивої, тобто не пов’язаної з їх раціональним використанням у сфері господарювання, функції регулювання імпортних операцій, а отже, обмеження міжнародного обігу товарів протягом їх життєвого циклу. Таким чином, у співвідношенні гарантованих державою публічних і приватних інтересів відбувається суттєвий дисбаланс на користь останніх.