Д. е. н. Пирог О. В.

Національний університет «Львівська політехніка» (Україна)

ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ ЕНЕРГОЕФЕКТИВНІСТЮ НАЦІОНАЛЬНОГО ГОСПОДАРСТВА УКРАЇНИ

Національне господарство України можна охарактеризувати такими рисами: нестабільність розвитку, високий рівень тінізації, технічна та технологічна відсталість, значний фізичний та моральний знос основних фондів, низький рівень використання виробничих потужностей, висока матеріало-, енерго- та ресурсоємність, відсутність або низький рівень інноваційної діяльності. Відповідно до декларації Конференції з навколишнього середовища і розвитку у Ріо-де-Жанейро в 1992 р. та програми «Порядок денний на XXI сторіччя», сталий розвиток визначено як пріоритетний напрямок розвитку людства, що передбачає мінімізацію людського впливу на довкілля. Відсутність прогресу в освоєнні та впровадженні новітніх технологій заважали підвищенню конкурентоспроможності промисловості, що певною мірою спричинило глибоку структурну кризу та падіння виробництва. За часи незалежності України деградували великі високотехнологічні комплекси (авіабудування, електронна промисловість, радіоелектроніка, верстатобудування, приладобудування тощо), потенціал яких мав би стати підґрунтям економічного розвитку країни.

За період 2001–2014 рр. відбулись певні структурні зміни в національному господарстві країни:

- нарощення питомої ваги видів економічної діяльності, що належать до сфери нематеріального виробництва (на 11,92 в.п.), при скороченні питомої ваги видів економічної діяльності, що належать до сфери матеріального виробництва;

- за період дослідження реальний сектор економіки в цілому скоротився майже у 1,3 рази, переважно за рахунок сільського господарства, питома вага якого зменшилась майже на половину (з 16,05% до 9,30%), промисловості – на 4,4 в.п. (з 30,19% до 25,74%) та будівництва (з 3,98% до 3,33%). Серед видів економічної діяльності, які належать до сфери нематеріального виробництва, знизилась питома вага транспорті та зв’язку (з 13,41% до 8,53%), тоді як наростили питому вагу: торгівля (з 12,23% до 17,26%), операції з нерухомістю (з 7,44% до 12,06%) та надання комунальних та індивідуальних послуг (з 1,45% до 1,90%).

Україна має дуже високу енергоємність ВВП (високий рівень енерго-витратності) та залишається найменш енергоефективною країною Європи. Дослідниками встановлено, що енергоефективність України становить серйозну загрозу для її економічної безпеки, наслідком якої є деформована структура виробництва та енергоспоживання, використання застарілих виробничих фондів енергетики, повільне впровадження енергозберігаючих технологій. Значення паливних ресурсів для національного господарства важко переоцінити: їх нестача або відсутність унеможливлює процес виробництва у всіх видах промислової діяльності, сільському господарстві, транспорті та комунальному господарстві.

Основним фактором підвищення енергоефективності в національному господарстві України є формування ефективно діючої системи державного управління сферою енергозбереження, що дозволить удосконалити структуру кінцевого споживання енергоресурсів, зокрема, за рахунок подальшого розширення та поглиблення електрифікації в усіх сферах економіки шляхом заміщення дефіцитних видів палива з одночасним підвищенням ефективності виробництва. Напрямки державної політики енергозбереження та використання альтернативних джерел енергії реалізуються спеціальними законами України «Про енергозбереження» та «Про альтернативні джерела енергії». Однак, держава лише декларує розвиток біоенергетики та на даний час економічні важелі заохочення практично не закріплені законодавчо.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про енергозбереження» для проведення ефективної цілеспрямованої діяльності держави щодо організації та координації дій у сфері енергозбереження розробляються та приймаються державні, регіональні, місцеві та інші програми.

У Львівській області реалізовано бюджетну програму «Регіональна програма підвищення енергоефективності Львівської обл. на 2010-2014 рр.» у рамках «Державної цільової економічної програми енергоефективності і розвитку сфери виробництва енергоносіїв з відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива на 2010-2015 роки». Даною програмою передбачено погашення відсоткової ставки за кредитами, наданих власникам індивідуальних домогосподарств для впровадження енергоефективних проектів або придбання відповідного обладнання. За даними Львівської облдержадміністрації, у результаті впровадження цієї програми у 2011 р. досягнуто зменшення споживання природного газу населенням в порівнянні з 2006 р. на 8,6% або 98,6 млн. м. куб.

Регіональні та місцеві органи державної влади вирішують питання енергозбереження шляхом розроблення та впровадження програм енергоефективності, реалізації спільних проектів з міжнародними організаціями. Так, м. Львів приймає участь у декількох кредитних програмах з енергозбереження та санації житлових будівель Європейського Банку Реконструкції та розвитку разом із Скандинавським проектом «NEFCO», також заплановано проведення енергоаудиту комунальних будівель освітньої та медичної сфери. У м. Жовква (Львівська область) з 2012 р. реалізується пілотний німецько-український проект «Енергоефективне місто». У 2014 р. в рамках конкурсу EuropeAid/131230/L/ACT/UA «Підтримка впровадження енергозберігаючих технологій у малих містах України» був завершений проект «Запровадження енергозберігаючих технологій у Глинянській районній лікарні» (м. Глиняни, Львівська область), який фінансувався за рахунок коштів Європейського Союзу (80%) та місцевого бюджету (20%).

Отже, в умовах загострення економічної та політичної кризи особливої актуальності набувають питання активізації впровадження енергозберігаючих технологій, удосконалення механізму державно-приватного партнерства у сфері енергозбереження та, як результат, зниження газової залежності національного господарства країни від Російської Федерації.