Ратушна А. В., д.е.н. Гринько Т. В.

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара (Україна)

ПРОБЛЕМИ ТА НАПРЯМИ СТИМУЛЮВАННЯ

ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВ УКРАЇНИ

На сучасному етапі для більшості розвинених країн світу характерним є зростання інтелектуальної складової в економіці, що передбачає інноваційний розвиток усіх видів економічної діяльності, тому проблема забезпечення інноваційного розвитку підприємств набуває особливої актуальності.

Цю проблему досліджували багато вітчизняних і зарубіжних вчених економістів: В. Александрова, С. Арутюнян, С. Глазьєва, В. Геєця, Г. Доброва, М. Кондратьєва, І. Лукінова, О. Лапко, Л. Федулової, В. Соловйова, Р. Нельсона, И. Шумпетера тощо.

Як зазначається у Програмі економічних реформ на 2010–2014 рр. «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава», ключові проблеми інвестиційно-інноваційної сфери полягають в тому, що:

1. −      темпи розвитку й структура цієї сфери не відповідають попиту на передові технології з боку економіки;
2. −      пропоновані наукові результати світового рівня не знаходять застосування в економіці через низьку сприйнятливість підприємницького сектору до інновацій;
3. −      в інноваційній сфері триває втрата кадрів і скорочення матеріально-технічних засобів.

Ця програма була розроблена на 2010-2014 роки, і ми можемо побачити, що на сьогоднішній день вона досі не втілена. Першорядною проблемою для економіки України є відсутність у держави і у підприємств інноваційної стратегії розвитку (принаймні б через стратегію запозичень технологій), яка б забезпечувала необхідний рівень диверсифікації й оновлення, підвищення конкурентоспроможності виробництва.

Тому слід звернути увагу на досвід розвинених країн та впроваджувати такі ж якісні зміни. Для наочного прикладу розглянемо ВВП України та розвинутих країн ЕС та порівняємо його, так як ВВП являється результуючим показником того, на скільки ефективно функціонували підприємства на території певної країни. Щоб данні було зручніше зіставляти та порівнювати між собою, ми врахуємо рівень безробіття та розрахуємо ВВП на одну працюючу людину.

Таблиця 1. «Порівняння ВВП на душу працюючого населення України та країн ЄС», тис. дол. США

Рoзрахoванo та складенo за [2].

Отже, ситуація дуже складна, ВВП на душу працюючого населення України дуже малий у порівнянні з країнами ЄС, а також можна зробити висновок, що підприємства не використовували моделей інноваційного розвитку для покращення своєї діяльності.

Одним із варіантів низького рівня інноваційного розвитку підприємств може бути дефіцит фінансування, тому розглянемо показники фінансування НДДКР деяких країн ЄС та порівняємо їх з українськими.

Таблиця 2. Обсяг коштів, що спрямовані інноваційний розвиток підприємств

в Україні, Фінляндії, Польщі, Німеччині, Великобританії, млн євро

Складенo за: [3].

Можна зробити висновок, що стан інноваційної діяльності в Україні є кризовим, він не відповідає сучасному рівню інноваційних процесів у промислово-розвинених країнах та потребам інноваційного розвитку. Недофінансування науково-технічного комплексу та відсутність дієвої державної науково-технічної політики не дадуть змогу Україні перейти до шляху інноваційної моделі розвитку. Тому для покращення та стимулювання інноваційної діяльності треба виконати та впровадити такі заходи:

1. −    створити агентства з технологій тa інновaцій, які ствоpені зa підтpимки деpжaви і здійснюють підтpимку інновaційної діяльності шляхом пpоведення семінapів для дослідників з питaнь упpaвління знaннями; нaдaння допомоги в отpимaнні пaтентів тa ліцензій; пpоведення конкуpсів сеpед інновaтоpів; фінaнсувaння учaсті інновaційних суб’єктів у міжнapодних вистaвкaх; оpгaнізaції інновaційних фоpумів тa фестивaлів;
2. −    вдосконалити законодавчу та нормативно-правову базу України;
3. −    синергетичне об’єднання сил державних органів, бізнесу, університетів у процесі розробки;
4. −    трансфер технологій;
5. −    держава повинна сприяти створенню об’єднань промислового та фінансового потенціалів;
6. −    держава повинна застосовувати фінансово-кредитні важелі стимулювання інновацій;
7. −    застосування та просування системи стандартів якості;
8. −    стимулювати процес створення екологічно чистих технологій в процесі пошуку шляхів зниження вартості виробництва (підвищення технологічних конкурентних переваг фірм);
9. −    головним та самим найважливішим завданням є те, що треба нарешті впевнити усіх суб’єктів господарювання у тому, що інноваційний шлях розвитку є основною запорукою якісного зростання економіки Украіни.

Навіть якщо виконати тільки вище наведені заходи, можна значно підвищити інноваційний розвиток підприємств України.

Список використаних джерел:

• 1.             Арутюнян С. С. Інноваційна складова нової моделі економічного розвитку України у посткризовий період / С. С. Арутюнян, Р. Р. Арутюнян // Вісник Національного ун-ту «Львівська політехніка». – 2010. – № 691. – С. 253–257.
• 2.             Мировая Экономика [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.ereport.ru
• 3.             Офіційний сайт Державного комітету статистики [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.ukrstat.gov.ua