Скрипченко М. О., Смирнова Т. А.

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара (Україна)

ПЕРСПЕКТИВИ ВИРІШЕННЯ ОСНОВНИХ ПРОБЛЕМ АГРАРНОГО СЕКТОРУ УКРАЇНИ

Ще за часів існування СРСР Україна зажила слави головної житниці країни. Аграрний сектор – один з найперспективніший для розвитку в незалежній Україні, проте містить ряд аспектів, які гальмують його зростання.

Можна визначити такі ключові проблеми розвитку аграрного сектору України [1]:

1. 1.  Нерівномірність розвитку різних форм господарювання.
2. 2.  Нестабільні конкурентні позиції вітчизняної сільськогосподарської продукції та продовольства на зовнішньому ринках через не завершення процесів адаптації до європейських вимог щодо якості та безпечності.
3. 3.  Низькі темпи техніко-технологічного оновлення виробництва.
4. 4.  Обмежена ємність внутрішнього ринку сільськогосподарської продукції та продовольства, обумовлена низькою платоспроможністю населення.
5. 5.  Незавершеність земельної реформи.

На українському селі переважають великі агрофірми, що стримують проникнення нових виробників у галузь. Стратегія розвитку аграрного сектору передбачає державну підтримку сімейних ферм та кооперативів малих виробників сільськогосподарської продукції [1].

Говорячи про європейські ринки важливо пам’ятати, що наразі для України діють односторонні преференції для експорту продукції. В 2014 році експорт до країн ЄС досяг 13% від ВВП, а більше чверті його прийшлося на сільськогосподарську продукцію [3]. Найбільший потенціал несе у собі експорт органічних продуктів. В Україні близько 150 фірм отримали органічний сертифікат за нормами ЄС. В основному вони виробляють зерно, борошно, овочі та ягоди, менша частина – молочні продукти [4]. Ці продукти набувають популярності на західному ринку, а українські виробники здатні запропонувати не лише відповідність стандарту, але й нижчу ціну.

Важким тягарем українських фермерів залишається наявність застарілої техніки. Вона працює з меншою продуктивністю і вимагає більших витрат на обслуговування, що відображається на собівартості продукції. Ситуацію могли б вирішити дешеві кредити за підтримки держави, проте економічна і політична криза нівелює цю можливість. Проте в 2014 році Європейський банк реконструкції та розвитку вирішив надати аграрному сектору України фінансування в розмірі 200-250 млн євро. Доступ до цих коштів матимуть не лише виробники сільськогосподарської продукції, але й підприємства з її обробки [3]. Це означає, що в майбутньому підвищиться експорт не тільки сировини, але ї готової продукції.

Майже 90% сільськогосподарської продукції на Українському ринку є продукцією власного виробництва [3]. Тобто, ринок є досить насиченим. Враховуючи погіршення добробуту українців у кризовий час стає зрозуміло, що внутрішній ринок не є основною стратегічною мішенню для більшості підприємств. В 2014 році агросектор продемонстрував значне зростання за рахунок підприємств-експортерів. У порівнянні з 2013-м, в 2014 році загальна виручка сільського господарства збільшилася на 37% – до 165,6 млрд гривень, а прибуток виріс в 2,8 рази – до 34,5 млрд гривень. Поліпшення виробничої рентабельності аграрного сектора – з 11,4 до 26,3% – також дозволило скоротити число збиткових підприємств. Якщо в 2013-му в мінус працювала кожна третя агрофірма, то минулого року фінансові втрати понесли тільки 18,4% компаній галузі [2]. Тобто, проблеми всередині країни компенсуються вигодами від вивезення продукції за кордон.

Аграрний ринок застиг в очікуванні земельної реформи. Це одне з ключових питань для бізнесу, вирішення якого знову було відстрочено – цього разу до 2016 р. Введення в Україні ринку землі може допомогти холдингам кращим чином оформити права на свої ключові активи і збільшити капіталізацію компаній. А з іншого боку – несе в собі низку ризиків, пов'язаних з ув'язненими в земельні закони обмеженнями. Чим все це обернеться для аграріїв і ринку в цілому – чи не найважливіше питання наступних кількох років.

Отже, більша частина проблем українського аграрного сектора вирішилась ринковими механізмами та зусиллями самих підприємців. Наразі відкритими залишаються питання, пов’язані з державним регулюванням галузі. Саме від їх успішного розв’язання залежить успіх України на світовій аграрній арені.

Список використаних джерел:

1.       Стратегія розвитку аграрного сектору економіки України на період до 2020 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://minagro.gov.ua/node/7644

2.       Статистичний бюлетень «Валова продукція сільського господарства України» за 2014 рік / відп. за вип. О.М. Прокопенко. – Офіційний сайт Державного комітету статистики України. – Режим доступу : ukrstat.gov.ua

3.       Український бізнес ресурс [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://ubr.ua

4.       Струк Е. Можно ли заработать на производстве органических продуктов [Електронний ресурс] / Е. Струк. – Режим доступу : http://forbes.ua/business/1341812-mozhno-li-zarabotat- na-proizvodstve-organicheskih-produktov.