Суровцева Ю. С., Власенко М. О.

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара (Україна)

ОСНОВНІ ПРОБЛЕМИ НАУКОВО-ТЕХНІЧНОГО РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВ УКРАЇНИ

Широке використання інноваційних технологій, що ґрунтується в впровадженні у виробництво новітніх досягнень науки і техніки, є характерною ознакою конкурентоспроможного підприємства.

Аналіз стану розвитку інноваційно-орієнтованої сфери української економіки дає змогу відзначити систематичне зниження інноваційної активності підприємств. У загальному обсязі реалізованої інноваційної продукції зменшилася з 6,8 % у 2001 р. до 3,3 % у 2013 р. (табл. 1) мають ознаки інновацій (для порівняння у Європейському Союзі цей показник в середньому складає 60 % [1]), а кількість інноваційних видів продукції, виробництво яких освоєно, скоротилося більше ніж у 7 разів (у 2013 р. порівняно з 2002 р.).

Недостатнє впровадження науково-технічного потенціалу в економіку та промисловість України викликає ряд проблем, зокрема: зниження частки високотехнологічної продукції у структурі ВВП, низька рентабельність і конкурентоспроможність вітчизняних товарів, тощо. Негативними тенденціями зменшення масштабів розвитку інноваційної діяльності промислових підприємств України є також:

-  підвищення економічних ризиків;

-  великі витрати на нововведення при недостатній фінансовій підтримці держави;

-  підвищення ставок за банківськими кредитами;

-  недосконалість законодавчої бази у сфері інновацій, податкової системи та пільгового режиму для здійснення інноваційної діяльності;

-  скорочення працівників у сфері науки більш ніж на 45% через міграцію фахівців високого рівня, науковців, через старіння наукових кадрів, зношеність матеріально технічної бази науки тощо;

-  структурна деформованість та інституційна неповнота інноваційної діяльності;

-  неузгодженість та незбалансованість технологічних, економічних та соціально-цілісних аспектів [3].

Таблиця 1. Впровадження інновацій на промислових підприємствах

Джерело: побудовано за даними [2].

Інноваційна система України переживає не найкращі часи свого становлення та розвитку. Відсутність тісної ефективної кооперації державних органів з наукою, бізнес-освітою та ринковими структурами спровокувало існуючі проблеми і сприяє породженню нових, що ще більше ускладнює ситуацію з забезпечення розвитку інноваційного процесу – важливого фактору міжнародної конкурентоспроможності України.

Саме тому головним, найбільш актуальним завданням сьогодення є розробка стратегії інноваційної політики України. Формування інноваційної моделі розвитку промисловості, пошук позитивних тенденцій та шляхів подолання проблем інноваційного розвитку промисловості.

Перш за все, необхідна цілеспрямована підготовка кадрів високої кваліфікації для високотехнологічних галузей, а також менеджерів інноваційної діяльності.

Наступним кроком має стати вдосконалення нормативно-правової бази для забезпечення розвитку інноваційної системи України.

Не менш важливим є створення сприятливих ринкових умов для впровадження інновацій у виробничу діяльність та побут населення: зростання споживчого попиту суб’єктів національної економіки на інноваційні продукти, технології, знання; посилення конкурентного тиску на внутрішньому і зовнішньому ринках.

Одним з найголовніших заходів з розвитку інновацій в Україні має стати включення інноваційної політики держави у політику загальнодержавного сталого розвитку України та ефективна її реалізація.

Список використаних джерел:

1.             Плакида С. І. Особливості інноваційної діяльності промисловості України [Електронний ресурс] / С. І. Плакида, Л. Д. Сарбаш. – Режим доступу : http://www.rusnauka.com/ 15_APSN_2010/Economics/67471.doc.htm.

2.             Українська державна служба статистики (Укрстат). Офіційний веб-сайт [Електронний ресурс]. – Режим доступу : ukrstat.gov.ua

3.             Рекомендації парламентських слухань на тему: «Національна інноваційна система України: проблеми формування та реалізації» // Голос України. – 2007. – № 125. – 19 липня.