К. соціол. н. Турба О. О.
Запорізька державна інженерна академія (Україна)
Сьогодні, очевидно, що без істотних технологічних проривів, заснованих на інноваціях, не може бути успішного розвитку будь-якої країни. Інновації стали промислової релігією 21 століття, одна з основних причин цього – інноваційні проекти, безумовно, приносять набагато більший дохід, ніж звичайні ділові розбудови, вкладення, перебудови. При цьому часто забувають, що світле інноваційне майбутнє не настане без дотримання, здавалося б, тривіальних речей:
По-перше, до цих пір відсутня єдина система оцінки інновацій – від розуміння під інновацією створення поліпшеного виробничого процесу до використання більш дешевої сировини для виробництва уже відомого товару. По-друге, інноваційний розвиток неможливий без створення консолідованого наукового та бізнес-співтовариства; досягнення реальної самостійності наукових центрів; забезпечення у цих співтовариствах належного рівня довіри та відповідальності. По-третє, без належної уваги в нашому регіоні та у цілому в країні залишається освітній фактор.
З урахуванням наведених причин легше зрозуміти, чому у нашому регіоні так поволі йде впровадження інноваційних технологій і проектів. Адже упродовж більшої частини минулого століття Запорізька область була одним з регіонів, які розвивалися найбільш динамічно, її економічний потенціал до кінця 80-х років перебував у першій п'ятірці областей України. Запорізький регіон був провідним центром вітчизняного авіаційного двигунобудування, виробництва народного автомобіля, виготовлювачем широкої гами електроустаткування, трансформаторів та іншої високотехнологічної продукції, яка стала брендом регіону. Високого регіонального, національного та навіть світового рівня продукції досягли такі наші підприємства, як ВАТ «Запоріжсталь», ВАТ «Запорізький алюмінієвий комбінат», КП «Запорізький титаномагнієвий комбінат», ВАТ «Дніпроспецсталь», ВАТ «Запоріжкокс», ВАТ «Мотор Січ». Біля чверті електроенергії країні поставляють наші енергогенеруючі компанії «Запорізька АЕС», «Запорізька ТЕС», «Дніпровська ГЕС».
Запорізький регіон має також потужний освітній потенціал, в області функціонують 37 вищих навчальних закладів, у тому числі 12 ВНЗ III-IV рівня акредитації.
І все ж у період ринкових реформ економічний потенціал регіону в ряді напрямків виявився недостатньо затребуваним і став нести втрати. В регіоні проводилася робота з пошуку більш ефективних форм співробітництва партнерств «влада–бізнес–наука» – це «бізнес-інкубатори», технопарки та ін. В останнє десятиріччя такою ставка робилася на так звані кластери – такі собі мобільні самодостатні економічні модулі, які мали б швидко і ефективно реагувати на зміни в навколишньому економічному середовищі і забезпечити підвищення національної та регіональної конкурентоспроможності. Проте ніякі формалізовані утворення помітного інноваційного зрушення не принесли.
Вочевидь, на сучасний ринок інновацій, що характеризується жорсткою конкуренцією, суттєво впливають і інші фактори, в тому числі грамотне управління інтелектуальними ресурсами. Так, якщо у розвинених країнах приріст ВВП за рахунок інноваційних технологій досягав 60 – 80% у 2009-2014 роках, в Україні цей показник складав приблизно 0,7% [1]. Виникають нові центри інновацій, особливо у країнах групи БРІК (Бразилія, Росія, Індія, Китай). Це пояснюється як значним зростанням інвестицій у науково-дослідні та конструкторські роботи (НДКР) країн Азії, так і глобалізацією вищої, особливо інженерної, освіти. Якщо загальносвітові витрати на НДКР збільшилися удвічі за останні 10 років, досягнувши одного трильйона доларів, то в Китаї, наприклад, вони щорічно виростали більше, ніж на 20%.
Одним з найважливіших результатів і одночасно рушійною силою глобалізації за останні двадцять років став сплеск у світі вищої інженерної освіти. Таке зростання висококваліфікованої робочої сили підтримує структурні зрушення в економіці у напрямку пріоритетних для інноваційної сфери галузей. Число осіб, які вступили до університетів, в усьому світі подвоїлася у порівнянні з 1990-м роком і зараз перевищує 150 млн чоловік; частка молодих китайців, що вступили до ВНЗ, зросла втричі з 2000-го року.
Швидке зростання освітнього потенціалу найбільш явно простежується в науці та інженерії. Наукові ступені в інженерії становлять близько 40% всіх нових університетських ступенів, отриманих у Китаї та Південній Кореї, в тому час як у країнах «Великої сімки» вони нараховують 24%, а в США – 15%.
Загальносвітові тенденції чітко вказують на необхідність пріоритетного розвитку в Україні НДКР та інженерної освіти. У той же час в 2014 р. рівень фінансування НДКР в Україні був приблизно вдесятеро нижчий, ніж у Польщі, у 100 разів нижчий, ніж у Росії, в 1000 разів нижчий, ніж у США. Бюджетне фінансування науки в нас опустилося до позначки, нижчої ніж 0,25% ВВП, що є показником слаборозвинених країн Африки [2
Кількість випускників інженерних спеціальностей протягом останнього десятиліття збільшувалася у США щорічно на 9-10 %, в Європі на 15-17 %, а в Китаї понад 25 %. В Україні (як і в Росії) тенденція протилежна, щорічний випуск молодих інженерів зменшується до 8 % (10 %). На фоні суттєвого зменшення ліцензійного обсягу для інженерних спеціальностей вражаючим є функціонування наразі в Україні 190 (!) факультетів юридичної освіти. Здається, популярна з часів запуску в СРСР першого космічного супутника суперечка «фізики чи лірики» завершилася перемогою «економістів та юристів».
Список використаних джерел:
1. Лазарева Е. Исследование закономерностей инновационных преобразований в региональной экономике / Е. Лазарева // Экономист. – 2009. – № 9. – С. 35–37.
2. Рябченко С. Единственный путь для Украины – инновационное развитие с опорой на собственную науку // Зеркало недели. Украина. – 2014. – № 41. – 7 ноября.