К. е. н. Хуторськой П. О.

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара (Україна)

ФІНАНСОВА ПОЛІТИКА ПІДПРИЄМСТВ В КРИЗОВИХ УМОВАХ

Кризові явища в економіці вимагають від підприємств робити негайні заходи щодо запобігання значних фінансових втрат від інфляції та знецінення національної грошової одиниці. Отже це потребує від підприємств негайно переглядати свою фінансову політику з метою отримання найбільшої вигоди або найменших збитків у ситуації, що склалась. Потрібно переглядати політику залучення позикових коштів, політику формування виробничих та товарних запасів, політику реалізації продукції та розрахунків.

В умовах, коли національна грошова одиниця за рік знецінюється більш ніж утричі, перед підприємствами постає задача понести найменших втрат від інфляції, та при цьому зберегти бізнес, клієнтів та розробити стратегічний план розвитку в таких складних умовах.

Якщо в умовах стабільного фінансового ринку, підприємства можуть стимулювати обсяги реалізації продукції за рахунок формування дебіторської заборгованості та при цьому не очікувати значних фінансових втрат. То в умовах, коли сировина, матеріали, напівфабрикати, обладнання імпортного виробництва дорожчають кожного тижня, розраховувати отримати додатковий прибуток при формуванні дебіторської заборгованості не варто. Отже більшість підприємств відмовляються від реалізації продукції в кредит, тому як виручка отримана від продажу, навіть с прибутком, не дозволяє вести навіть просте відтворення оборотних засобів.

Побудова фінансової політики спонукає підприємця ясно представляти намічені цілі, способи, прийоми, засоби, механізми і можливості їх досягнення. Проведення фінансової політики вимагає добір адекватних форм, способів, прийомів, засобів і механізмів її реалізації. Фінансова політика покликана врахувати багатофакторність, багатокомпонентною і багатоваріантність управління фінансами для досягнення намічених цілей і виконання поставлених завдань. При відсутності такої політики дії керівництва і персоналу стають неусвідомленими, хаотичними, недалекоглядними. В результаті організація впадає у велику залежність від випадкових обставин. Тому фінансова політика є необхідним елементом управління, її побудова і проведення не тільки відображають цілі роботодавців, але й характеризують цілеспрямованість керівництва.

Отже, в таких умовах, важливо упорядкувати окремі напрямки фінансової політики на підприємстві, «під якою слід розуміти сукупність заходів з організації та використання фінансів для здійснення конкретних цілей і завдань» [1, с. 5]. Тут важливо зазначити, що цілі та завдання підприємства формуються виходячи з головної місії підприємства. Для більшості комерційних підприємств це отримання найбільших прибутків від основної та інших видів діяльності. Таким чином, фінансова політика повинна бути спрямована на стабільне функціонування підприємства, забезпечення фінансовими ресурсами всіх необхідних заходів, які сприяють отриманню максимального прибутку та досягненню поточних та стратегічних цілей підприємства.

Для цього фінансова політика спрямовується на:

• упорядкування фінансових відносин підприємства;

• надання фінансам планомірності та послідовності;

• удосконалення управління грошовими потоками підприємства;

• підвищення ефективності фінансових відносин підприємства;

• забезпечення виконання завдань визначених керівництвом підприємства;

• оптимізація грошових потоків за джерелами поступлення, напрямками використання відповідно до визначених управлінням цілей;

• прискорення грошового обороту на підприємстві;

• оптимізація складу та використання фінансових інструментів підприємства;

• ефективне використанні фінансових ресурсів;

• забезпечення реалізації фінансового менеджменту» [2, с. 561].

Слід зазначити, що в умовах значних темпів інфляції, фінансова політика суттєво змінюється та для досягнення одних і тих самих цілей потребується використання іншого інструментарію.

Зокрема, коли потенційні прибутки у фінансовому секторі в рази перевищують прибутки від основної діяльності підприємств, то основна діяльність заморожується, та всі кошти спрямовуються у фінансовий сектор. Зокрема мова йде про купівлю іноземної валюти з метою зберегти кошти від значного знецінення від інфляції.

Таким чином, можна зробити наступні висновки:

- в умовах значних темпів інфляції, стрімкого підвищення цін на покупні товари, матеріали, сировину підприємства вимушені переглядати свою фінансову політику;

- формування ресурсів відбувається в значному ступені за рахунок власних коштів, тому як залучення кредитних ресурсів суттєво ускладнюється у зв`язку з їх дефіцитом у банківському секторі;

- реалізація товару та закупівля матеріалів відбуваються за попередньою оплатою, та це призводить до зниження кредиторської та дебіторської заборгованості;

- вільні кошти підприємства спрямовують у фінансовий сектор, де потенційні прибутки значно перевищують прибутки від основної діяльності підприємств, зокрема конвертують в іноземні валюти.

Список використаних джерел:

1. Карзаева Н. Н. Оценка и ее роль в учетной и финансовой политике организации / Н. Н. Карзаева. – М. : Финансы и статистика, 2003. – 224 с.

2. Сторожук Т. М. Фінансова політика підприємства в контексті його внутрішньогосподарської політики / Т. М. Сторожук, Д. Є. Сторожук // Зб. наук. праць Національного університету державної податкової служби України. – 2011. – № 1.– С. 559–567.