Білозерцева В. В.

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара (Україна)

ОСОБЛИВОСТІ УПРАВЛІННЯ ПРОДУКТИВНІСТЮ ПРАЦІ НА ПІДПРИЄМСТВАХ В КРИЗОВИХ УМОВАХ ГОСПОДАРЮВАННЯ

В сучасних умовах господарювання продуктивність праці займає значне місце серед факторів забезпечення ефективної роботи підприємства, якості продукції, а також економічного розвитку. Новітня та чітка система управління продуктивністю праці необхідна для успішної роботи підприємства, а також збереження його конкурентних переваг.

Стосовно підсистеми управління продуктивністю праці можна сказати, що вона повинна мати тісний зв'язок із системою антикризового управління. Для цього механізм управління продуктивністю праці повинен бути всеохоплюючим та гнучким.

Сьогодні об’єктом активних досліджень в науковій галузі залишаються теоретичні питання проблеми зростання продуктивності праці. Багато вчених-економістів досліджували різні аспекти даної проблеми. Серед них А. Є. Аврутіна, Ю. Д. Борисова, Б. С. Бушуєва, В. М. Зарубіна, В. І. Золотарьова, Я. М. Купермана, В. С. Сєрова, Є. К. Сєдих, В. І. Стомахіна, А. А. Френкеля та ін.), а також у вітчизняних науковців (І. В. Голодець, Є. Й. Заблоцького, Б. М. Литвина, Є. В. Мниха, Р. Т. Пелячека, В. Г. Федоренка, І. Д. Фаріона, Н. Г. Чумаченка, С. І. Шкарабана, І. Г. Яремчука та інші.

В кризових умовах господарювання управління продуктивністю праці являє собою комплексне складне завдання, що має велике значення для підприємств різних сфер діяльності, які прагнуть бути успішними. Якщо на всіх етапах організаційного та виробничого процесу буде спостерігатися скоординована та грамотна робота менеджерів та економістів, то дане завдання буде реалізоване.

В кризових умовах господарювання особливого значення набувають компетенція керівника кадрової служби, мотивація персоналу, підвищення ефективності праці персоналу.

Самим ефективним способом підвищення продуктивності праці в умовах кризи є оптимізація чисельності персоналу. Оптимізація передбачає проведення розрахунку оптимальної кількості персоналу, що необхідна для якісного виконання виробничих програм. Також сутність оптимізації полягає у зведенні кількості працюючих до можливого мінімуму.

Не менш важливим стратегічним напрямом управління продуктивністю праці в кризових умовах господарювання є вдосконалення і розробка професіограм, тобто визначення головних якостей, які мають бути притаманні робітнику, що є претендентом на певну посаду. Базою моделей посад або професіограм є облік майбутніх потреб в персоналу визначеної професії і кваліфікації, що можуть з`явитися у випадку вибору організацією нової стратегії розвитку.

Особливості управління продуктивністю праці в кризових умовах господарювання спонукають керівників підприємств звернути увагу на стратегічні, перспективні напрями роботи з персоналом. Серед них є такі: перекваліфікація співробітників компанії, стимулювання дострокового виходу на пенсію робітників, залучення до роботи молодих фахівців, розробка принципів працевлаштування співробітників на випадок звільнення, залучення до участі в управлінні організацією широких прошарків працівників.

Окреме місце серед організаційно-економічних напрямів підвищення продуктивності праці займають умови праці, тобто сукупність факторів виробничого середовища, що впливають на здоров’я людини, її працездатність і результати її праці. Умови праці суттєво впливають на ставлення людини до роботи, морально-психологічний клімат в колективі, його стабільність.

Кризове становище на підприємствах характеризується досить низькою ефективністю використання праці. Таким чином, постає проблема зростання продуктивності праці на рівні всіх підприємств. Продуктивність праці можуть поліпшити автоматизація, нові технології, відкриття та винаходи, завдяки яким будуть зменшуватися витрати на послуги та продукцію, а також буде відбуватися скорочення тривалості виробничого циклу.

Отже, сьогодні існує безліч програм та методів для ефективного управління продуктивністю праці персоналу. Такі напрямки як охорона праці та поліпшення умов праці, підвищення рівня якості робочої сили, підвищення технічного рівня виробництва, а також підвищення рівня мотивації працівників є універсальними для всіх видів підприємств.

Список використаних джерел:

1. Акулов М. Г. Економіка праці і соціально трудові відносини : навч. посіб. / М. Г. Акулов, А. В. Драбаніч, Т. В. Євась. – К. : Центр учбової літератури, 2012. – 328 с.

2. Амосов А. Н. Підвищення продуктивності суспільної праці / А. Н. Амосов ; під ред. А. Н. Амосов // Економіст. – 2010. – № 1. – С. 53–59.

3. Горбач Д. Продуктивність праці і класова експлуатація в Україні / Д. Горбач // Спільне: журнал соціальної критики. Класова експлуатація та класова боротьба. – 2012. – № 4. – С. 42–51.

4. Грішнова О. А. Економіка праці та соціально-трудові відносини : підручник / О. А. Грішнова. – К. : Знання, 2011. – 390 с.