Дробишева О. О., Гюльназарян В. В.
Запорізька державна інженерна академія (Україна)
ІННОВАЦІЇ ЯК ОСНОВА СУЧАСНОГО АНТИКРИЗОВОГО МЕНЕДЖМЕНТУ
Сьогоденні реалії внутрішньогосподарського управління на вітчизняних підприємствах характеризуються своїм кризовим характером, що виявляється через невідповідність принципів організації управління, що склалися раніше, умовам господарювання, які зазнали змін. Хоча й у наш час є багато нових підходів, вони ще не спираються на цілісну систематизовану теорію. Саме недоліки в системі внутрішнього управління підприємством у більшості випадків є причиною виникнення кризової ситуації. Вихід підприємства із кризового стану вимагає розробки стратегії антикризового управління.
Для реалізації цього завдання постає вимога до нових знань, підготовлених спеціалістів та їх науково-технічного оснащення, систем управління, систем автоматизації проектних робіт, а також комп’ютерних систем управління проектами – тобто всього, що включає в себе менеджмент науково-дослідницьких та дослідно-конструкторських робіт, який є складовою частиною нового загального менеджменту підприємства. З цією метою на підприємстві мають бути передбачені заходи з підготовки конструкторів та спеціалістів-менеджерів науково-дослідницьких та дослідно-конструкторських робіт, з розвитку науково-технічної бази, впровадження інформаційних технологій, систем автоматизації проектних робіт тощо [1, с. 35].
Для забезпечення конкурентоспроможності підприємство під час проведення змін, у першу чергу, повинно орієнтуватися на інноваційну спрямованість систем управління, гнучкість виробництва, спрямованість на максимально повне забезпечення та задоволеність споживача [2]. За умов стрімкого науково-технічного прогресу своєчасне та оперативне впровадження інновацій забезпечує стійкість, маневреність підприємства, його здатність пристосуватися до мінливого оточення.
Таким чином, основою сучасного антикризового менеджменту підприємства є використання необмежених можливостей науково-технічної революції, в першу чергу – інноваційних та інформаційних технологій.
На початку ХХ століття вперше вживається термін «інновація». Цей термін використав Й. Шумпетер, який був основоположником теорії інновацій та інноваційного розвитку. Він розглядав інновації і інноваційну діяльність як рушійні сили економічного розвитку. Згідно з його трактуванням інновація – це втілення в життя нової комбінації ресурсів (продуктивних сил), що здатна задовольняти нові потреби [3, с. 8].
Інновація – це кінцевий результат діяльності, що спрямована на створення й використання нововведень, втілених у вигляді вдосконалених чи нових товарів (виробів чи послуг), технологій їх виробництва, методів управління на всіх стадіях виробництва і збуту товарів, які сприяють розвитку й підвищенню економічної ефективності виробництва і споживання або забезпечують соціальний чи інший ефект.
Закон України «Про інноваційну діяльність» трактує інновації таким чином: інновації – це новостворені (застосовані) і (або) вдосконалені конкурентоздатні технології, продукція або послуги, а також організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру та якість виробництва і (або) соціальної сфери [4]. Отже, у відповідності до цього визначення поняття «інновація» охоплює не лише нові товари чи технології, але й послуги, організаційно-технічні рішення комерційного характеру тощо.
Щоб економічно вижити в період кризи й не тільки, потрібно бути успішним, тобто мати конкурентоспроможну продукцію. Практики багатьох підприємств свідчить, що досягти необхідного рівня конкурентоспроможності можуть лише ті підприємства, які вчасно реагують на інноваційні вимоги нової економіки, успішно вирішують завдання фінансового забезпечення та якісної інформаційної підтримки відповідних управлінських рішень. Усі інші господарські структури опиняються у стані перманентної боротьби за виживання [5]. Інновації посідають важливе місце не лише у конкурентному ринковому середовищі, у менеджменті підприємства, але й відіграє ключову роль в економічному і соціальному прогресі всього суспільства. Система інноваційного управління повинна бути спрямована на формування ефективної політики нововведень, що дозволяє функціонувати, уникаючи кризових ситуацій і займати лідируючі позиції.
Отже, інновації у сучасних економічних умовах мають дуже велике значення для існування та розвитку як окремого підприємства, так і держави в цілому. Саме тому потрібно розглядати інноваційну діяльність як провідний засіб соціально-економічного розвитку й виходу з існуючої затяжної економічної кризи. Але не потрібно забувати, що велику роль у стимулюванні інновацій, інноваційної діяльності в процесі антикризового управління відіграє держава та державна політика у цій сфері оскільки вона, по-перше, формує правові засади, а по-друге, може впливати на зниження ризиковості впровадження інновацій.
Список використаних джерел:
1. Василенко В. О. Антикризове управління підприємством : навч. посіб. / В. О. Василенко. – К. : ЦУЛ, 2003. – 504 с.
2. Юрик Н. Інноваційні підходи до розробки антикризової стратегії в сучасних умовах. [Електронний ресурс] / Н. Юрик. – Режим доступу: http://sepd.tntu.edu.ua/images/ stories/pdf/2009/yuryk.pdf
3. Ілляшенко С. М. Інноваційний менеджмент : підручник / С. М. Ілляшенко. – Суми : ВТД–Університетська книга, 2010. – 334 с.
4. Закон України «Про інноваційну діяльність» [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/40-15.
5. Жигалкевич Ж. М. Інновація – провідний засіб антикризового менеджменту [Електронний ресурс] / Ж. М. Жигалкевич, К. О. Євсєєва. – Режим доступу : http://www.rusnauka.com/ 27_NII_2010/Economics/67237.doc.htm.