Кащіна К. С., Власенко М. О.

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара (Україна)

ФІНАНСОВИЙ СТАН ТА АНТИКРИЗОВЕ УПРАВЛІННЯ НА ПІДПРИЄМСТВАХ УКРАЇНИ

Антикризове управління підприємством – це особлива система управління розвитком підприємства, що включає в себе комплекс заходів, спрямованих на виявлення ознак кризових явищ та створення відповідних умов для їх своєчасного запобігання, послаблення, подолання з метою забезпечення життєдіяльності суб’єкта підприємницької діяльності, недопущення ситуації його банкрутства, відрізняється комплексним і стратегічним характером та має здатність повністю усувати тимчасові утруднення, зафіксовані в роботі підприємства.

Причинами криз на підприємствах є: фінансово-економічна ситуація в країні; гостра конкуренція; непрофесійне управління (помилкові рішення); ризиковий розвиток (стратегія); кризове управління (що створює конфлікти, кризи); складна соціально-політична ситуація; природні катаклізми.

За даними Державної служби статистики України ми можемо побачити фінансові результати діяльності підприємств (табл. 1) та зміни за 2013–2014 р.

Таке погіршення фінансового стану багатьох сфер діяльності підприємств зумовлене падінням гривні, несприятливими умовами для торгівлі, важким положенням та соціально-політичним станом у країні.

Управління підприємством на будь-якій стадії його розвитку повинне бути антикризовим, тобто здатним передбачати і запобігати кризовим ситуаціям або, в усякому разі, послаблювати їх [4]. Іншими словами, антикризове управління на підприємстві має бути постійно діючим елементом усіх основних напрямків менеджменту: управління виробництвом, постачанням та збутом, персоналом, фінансами тощо.

Створення на підприємстві системи антикризового управління має базуватися на певних принципах, дотримання яких дозволить забезпечити її ефективне функціонування у майбутньому. Серед таких принципів фахівці виділяють своєчасну діагностику кризових явищ у фінансовій діяльності підприємства, терміновість реагування на різні кризові явища, адекватність реагування підприємства на ступінь реальної загрози його фінансовому добробуту, а також повну реалізацію внутрішнього потенціалу для виходу з кризи [3]. Оскільки ми розглядаємо антикризове управління на підприємстві як постійно діючу систему, то її функціонування пов’язане з прийняттям значної кількості управлінських рішень. Антикризові управлінські рішення, на думку дослідників, мають прийматися на основі достовірної інформації, їх масштаб і спрямованість мають відповідати типу кризи на підприємстві та швидкості її поширення, рішення різних суб’єктів антикризового управління мають узгоджуватися між собою, кожне рішення має обиратися як оптимальне з декількох можливих варіантів, спрямовуватися на конкретного виконавця і доводитися у зрозумілій для нього формі, прийняті рішення мають виконуватися в максимально можливому обсязі [2]. Порушення вказаних принципів не дозволить отримати очікуваних ефектів від антикризових заходів або навіть може призвести до поглиблення кризи на підприємстві.

Таблиця 1. Фінансовий результат до оподаткування за сферами діяльності підприємств

Джерело: [1].

Отже, успішне впровадження антикризових заходів буде можливим лише за умови використання комплексного підходу до визначення кризової ситуації на підприємстві, який передбачає використання спеціальних методів і прийомів управління процесами попередження, переборювання та ліквідації кризи та дасть змогу сформувати ефективну систему антикризового управління на підприємстві, адекватну сучасним умовам господарювання.

Список використаних джерел:

1. Державна служба статистики України [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://ukrstat.gov.ua

2. Приходько Н. П. Сутність антикризового управління на підприємстві / Н. П. Приходько [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://masters.donntu.edu.ua/2011/іem/ potatuev/lіbrary/artіcle02.htm.

3. Теория и практика антикризисного управления / под ред. С. Г. Беляева, В. И. Кошкина. – М. : Закон и право: ЮНИТИ, 2005. – 469 с.

4. Штангрет А. М. Антикризове управління підприємством : навч. посіб. / А. М. Штангрет, О. І. Копилюк. – К.: Знання, 2007. – 335 с.