Д. держ. упр. Комар Ю. М., Шпак А. В.
Запорізька державна інженерна академія (Україна)
ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИРОБНИЦТВА ПРОМИСЛОВОГО ПІДПРИЄМСТВА В УМОВАХ КРИЗИ
Світова фінансова криза призвела до збільшення кількості фінансово неспроможних промислових підприємств в кожній галузі економіки України. Це пояснюється, по-перше, об’єктивною макроекономічною нестабільністю, а по-друге, рядом суб’єктивних чинників, серед яких на перше місце виходить нездатність керівництва здійснювати ефективне антикризове управління підприємством, своєчасно виявляти проблеми та вживати необхідних заходи. Виходячи зі статистичних даних, слід зазначити, що сучасний стан вітчизняних промислових підприємств характеризується скороченням обсягів виробництва через зменшення попиту зовнішніх та внутрішніх ринків; масовими порушеннями платіжних зобов’язань; швидким вимиванням оборотних коштів через неможливість отримання короткострокових кредитів на оптимізацію поточної діяльності, а також замороженням програм розвитку; масовими звільненнями або відпустками за власний рахунок працівників, скороченням робочих змін.
Криза – це системне зниження платоспроможного попиту, що супроводжується загостренням конкурентної боротьби. В цих умовах більшість підприємств, які втратили своїх клієнтів на традиційних ринках, будуть шукати нові сегменти, в тому числі і на вітчизняному ринку. Роль держави у такій ситуації зводиться до підтримки платоспроможного попиту за рахунок кредитування споживачів та організацій, підтримки виробників завдяки зниженню кредитних ставок та податків, захисту ринку шляхом недопущення на нього небезпечної та фальсифікованої продукції, посилення протидії надходженню на ринок нелегальної продукції [1].
Нестабільні умови функціонування вимагають від керівництва підприємств розробку антикризових заходів, спрямованих на стабілізацію фінансово-економічного стану й підвищення ефективності виробництва, а саме: зменшення витрат; збільшення надходження коштів; проведення реструктуризації кредиторської заборгованості; проведення реорганізації або реструктуризації підприємства, вдосконалення його організаційної структури та корпоративного управління, формування портфеля технологій виробництва відповідно до умов кризового стану ринку, коригування збутової політики і менеджменту персоналу. Варто доповнити перелік цих заходів різними видами диверсифікації, а саме, диверсифікації продукції, ринків збуту і всієї діяльності підприємства.
Кризовий стан підприємств зобов’язує менеджмент негайно реагувати, використовуючи також низку нетрадиційних заходів, які стосуються насамперед управління відносинами з власниками та інвесторами:
– злиття з іншими підприємствами та придбання нових, що забезпечить отримання додаткових ресурсів і додаткової частки ринку збуту і, що важливо для власників, збільшення вартості компанії;
– капітальні інвестиції можуть залучатися як в розвиток нових напрямків діяльності, так і в удосконалення існуючих, або в купівлю нового обладнання, інфраструктури чи нерухомості;
– фінансування стратегій за оптимальною вартістю, використовуючи власний капітал чи позики.
Для подолання кризової ситуації на підприємстві необхідна стратегія фінансового оздоровлення, завдання якої зводиться до визначення основних напрямів антикризових заходів і загальну очікувану ефективність. На основі плану фінансового оздоровлення розробляються більш конкретні документи: плани маркетингу, виробничі плани, графіки робіт та ін. План антикризових заходів розробляється на підставі антикризової програми і має містити перелік конкретних заходів, а також визначати відповідальну особу та виконавців.
В умовах кризи головним завданням для великих промислових підприємств є скорочення витрат. У вирішенні такого складного завдання може допомогти держава, яка створить умови для забезпечення постійного трансферту знань у виробництво. Як показує досвід низки країн – Фінляндії, Данії, Кореї – реформи, спрямовані на розвиток інноваційної сфери, суттєво підсилюють економічний потенціал навіть в умовах кризи [2]. У кризі важливо шукати не лише негативні наслідки, вона може також спричинити ліквідацію застарілих, неефективних елементів виробництва, тим самим сприяти оновленню та розвитку підприємства. Економія на матеріалах та енергії стає вирішальним конкурентним чинником, що гарантує виживання в умовах кризи.
Також слід застосовувати досвід іноземних компаній, які вийшли переможцями з попередніх криз, а саме управління на основі якості, до якого належить: орієнтація на результат; концентрація уваги на споживачеві; лідерство та відповідність цілям; управління на основі процесів і фактів; розвиток персоналу та підвищення його кваліфікації; постійне навчання, інновації та вдосконалення; розвиток партнерства; відповідальність перед суспільством. В умовах глобальної кризи роль якості і, перш за все, менеджменту, орієнтованого на якість, суттєво підвищується, тому вітчизняні промислові підприємства повинні постійно вдосконалювати свою діяльність.
Таким чином, промислове підприємство може мати успіх тільки в тому випадку, якщо знаходиться в стані послідовного і неухильного розвитку, тому повноцінне управління в умовах кризи повинне охоплювати стратегії довгострокових відносин з власниками, інвесторами, кредиторами, клієнтами, кінцевими споживачами, постачальниками та персоналом, без яких неможлива успішна діяльність як у сучасний період, так і в стратегічній перспективі.
Список використаних джерел:
1. Щербань І. О. Форми, методи і структури антикризового управління посередницькими організаціями / І. О. Щербань // Актуальні проблеми економіки. – 2007. – № 8 (74). – С. 143–149.
2. Вавилов В. Стратегии, которые помогают выйти из кризиса победителем: опыт зарубежных компаний / В. Вавилов // Генеральный директор. Персональный журнал руководителя. – 2009. – № 7(43). – С. 62–66.