Сивоконь А. О.

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара (Україна)

АНТИКРИЗОВЕ УПРАВЛІННЯ КАПІТАЛОМ ПІДПРИЄМСТВ

В сучасних умовах дві третини вітчизняних підприємств перебувають у стані кризи і є потенційними банкрутами. Висока собівартість продукції вітчизняного виробництва та істотне зменшення попиту на неї стали головними причинами фінансової кризи переважної більшості українських підприємств. Досить часто виникнення кризи на підприємстві напряму пов’язане із недостатністю капіталу. Капітал ‒ вагомий чинник розвитку реального сектору економіки.

Підприємства, які здатні серйозно поставити ​​аналітичну роботу, здатні раніше розпізнати коли насувається криза, оперативно відреагувати на неї і з більшою ймовірністю уникнути « неприємностей» або зменшити ступінь ризику. Цим обґрунтовується необхідність оперативного і ефективного управління капіталом на підприємствах різних форм власності в ринкових умовах.

Над питанням управління формуванням капіталу на підприємстві працювала велика кількість вітчизняних учених, таких як О. І. Бідник, І. А. Бланк, В. І. Блон­ська, І. В. Викиданець, Є. В. Мних, І. П. Мойсеєнко, А. М. Поддє­рьогін, Г. Б. Поляк, А. Г. Семенов, А. Стельмащук, К. О. Танащук, О. О. Те­ре­щенко, Н. М. Чиж, В. М. Шелудько, С. В. Юшко та ін.

Велику роль відіграє капітал в економічному розвитку підприємства і в забез­печенні інтересів держави, власників і персоналу виступає головним об’єктом фінансового управління підприємством. 

Поняття капіталу має багато тлумачень і може трактуватися як матеріальні ресурси, сума грошей та нематеріальні ресурси. Капітал являє собою накопичений шляхом заощаджень запас економічних благ у формі грошових коштів та реальних капітальних товарів, що залучаються його власниками до економічного процесу як інвестиційний ресурс і фактор виробництва з метою отримання доходу. Функціонування капіталу в економічній системі базується на ринкових принципах і пов’язане з факторами часу, ризику і ліквідності [1].

Існують певні тенденції накопичення капіталу. Саме накопичення означає збільшення та вдосконалення наявного капіталу, тобто використання частини додаткової вартості на збільшення чинного капіталу або на придбання додаткової робочої сили і засобів виробництва. Джерелом накопичення капіталу служить додаткова вартість.

Обсяг капіталу, особливості управління ним та виникнення фінансової кризи на підприємстві тісно пов’язані. Фактори, які можуть спричинити фінансову кризу, поділяються на зовнішні, або екзогенні та внутрішні, або ендогенні.

Основні фактори, що обумовлюють зменшення накопичення капіталу та обумовлюють виникнення кризи:

- зменшення кількості замовлень і контрактів із збуту продукції;

- неритмічне виробництво, неповне завантаження продуктивності праці;

- втрата оптових та роздрібних покупців готової продукції;

- підвищення собівартості та зниження продуктивності праці;

- збільшення обсягу неліквідних оборотних засобів та наявності наднормативних запасів;

- погане ціноутворення;

- виникнення внутрішніх та зовнішніх конфліктів плинності кадрів;

- істотного зменшення обсягів реалізації, а відтак недоотримання виручки від реалізації;

- низька конкурентоспроможність виробництва та підприємства загалом;

- зниження рівня прибутку та рентабельності тощо [2].

Частина з цих факторів обумовлює швидше обсяг грошових надходжень, ніж величини і структуру капіталу, але непрямим чином впливає на прибуток підприємства, отже, і на його капітал.

В умовах кризи можна забезпечити експоненціальне зростання капіталу, що позитивно вплине на розвиток реального сектора економіки. Основними заходами, що стимулюватимуть зростання капіталу є: досягнення відповідності обсягу залученого капіталу обсягам активів підприємства, досягнення опти­мальної структури капіталу з позиції ефективності його функціонування, мінімізація витрат з формування капіталу з різних джерел; ефективне використання капіталу в процесі господарської діяльності.

Одним із важливих аспектів стимулювання зростання капіталу на підприємствах є вплив держави. Зокрема для підприємств необхідно, щоб держава зробила доступними ті сфери економіки, котрі для них є найбільш пріоритетними. Заходи державного впливу першочергово обумовлюють зміну економічної поведінки підприємців. Від рішень, прийнятих урядом, залежать рішення, прийняті (або не прийняті) на мікрорівні. Урядова політика досягає мети тільки тоді, коли вона заохочує, а не вказує в директивному порядку. При створенні сприятливих умов підприємцям їхній приватний інтерес співпаде з інтересом держави, суспільства. Слід зазначити, що держава не повинна втручатися в ті сфери економіки, де її втручання не є необхідним. Це не тільки непотрібно, але й шкідливо для економіки.[3]

Залучення капіталу вимагає використання конкретних фінансових інструментів, планування грошових надходжень і видатків, ефективного ризик-менедж­менту. Одним із найважливіших показників якості управління капіталом є ступінь оптимальності його структури, що є фактором мінімізації вартості капіталу, необхідного для фінансування довгострокового розвитку компанії.

Ефективне управління капіталом дасть змогу попередити виникнення кризи на підприємстві чи зменшити її наслідки.

Список використаних джерел:

1. Бланк И. А. Основы финансового менеджмента / И. А. Бланк. – К. : Ника-Центр, Эльга, 2003. – 235 с.

2. Бланк И. А. Управление прибылью / И. А. Бланк. – К. : Ника-Центр, 1999. – 321 с.