Терещенко Я. Р., д. е. н. Катан Л. І.

Дніпропетровський державний аграрно-економічний університет (Україна)

ВДОСКОНАЛЕННЯ ФІНАНСОВОГО УПРАВЛІННЯ ПЛАТОСПРОМОЖНІСТЮ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА

В умовах розвитку евроінтеграційних та глобалізаційних процесів значно зростає роль фінансового управління платоспроможністю сільськогосподарських підприємств. Задля того щоб не стати неплатоспроможним, сільськогосподарське підприємство мусить постійно стежити за ситуацією на ринку, забезпечувати високу ефективність свого виробництва й управляти своєю платоспроможністю, якій належить суттєва роль у забезпеченні фінансово-економічної безпеки суб’єкта господарювання.

Широке коло питань, пов’язаних з дослідженням платоспроможності економічних суб’єктів, висвітлено в роботах зарубіжних і вітчизняних учених-економістів: М.Абрютіна, І.Бланка, О.Єфімова, А.Ізмалкова, О.Кислиці, В.Ковальова, Л.Лахтіонова, М.Маліка, А.Поддєрьогіна, П.Саблука, Г.Савицької, П.Стецюка, Є.Стоянова, Л.Черненко, А.Чупіса, А.Шеремет тощо.

Однак вивчення й критичний аналіз опублікованих із цієї проблеми методологічних концепцій, методичних підходів і практичних розробок переконують, що нині вчені не мають єдиного погляду на визначення поняття “платоспроможність підприємства”, що в остаточному підсумку ускладнює розв’язання як наукових, так і практичних завдань.

Західні дослідники притримуються думки, що платоспроможність визначається здатністю покривати збитки наявними обіговими засобами. Й.Ворст, П.Ревентлоу стверджують, що визначальною ознакою платоспроможності підприємства є “здатність витримувати збитки” [2]. Важливою відмінністю цього визначення від інших є те, що платоспроможність відповідає не тільки за погашення зобов’язань підприємства, а й за наявність певного фінансового потенціалу щодо покриття збитків. Але ми не можемо підтримати таку позицію, оскільки платоспроможність підприємства – це не лише покриття збитків, а й здатність погашати короткострокові зобов’язання та забезпечувати процес виробництва.

Існує ще один підхід, за якого платоспроможність прив’язується до фінансового стану й розглядається як його показник. “…Платоспроможність підприємства – найважливіший показник, який характеризує фінансовий стан підприємства” [3].

Окремі автори домінантою цього поняття вважають його практичний аспект: “Платоспроможність означає достатність ліквідних активів для погашення в будь-який момент усіх своїх короткострокових зобов’язань перед кредиторами” [1]. Тобто акцентується увага на важливості рівня ліквідності активів необхідних для повернення поточних зобов’язань.

Проведення великої кількості активних операцій українських сільськогосподарських підприємств здійснюється шляхом формування відповідної структури портфелів їх фінансових вкладень і розміщень. Але підвищена частка дебіторської чи кредиторської заборгованості в активах підприємства викликає погіршення його ліквідності.

Отже для зниження ризиків втрат потрібно проводити поглиблений аналіз формування портфеля вкладень і залучень фінансових ресурсів підприємства з точки зору ліквідності, рентабельності операцій та їх диверсифікованості. При цьому доцільно дотримуватися таких рекомендацій:

– розгляд питань, пов’язаних з формуванням портфеля фінансових вкладень і залучень підприємства необхідно проводити у взаємозв’язку із завданнями й цілями менеджменту підприємства в цілому й завданнями досягнення і підтримки необхідного рівня ліквідності, платоспроможності й прибутковості окремих операцій;

– зважаючи на те, що для більшості сільськогосподарських підприємств переважну частку в структурі портфеля фінансових вкладень складають кредитні кошти, підвищену увагу слід приділяти залученим кредитам;

– узагальненим показником при визначенні напрямів фінансових вкладень для формування ліквідного портфеля підприємства доцільно вважати співвідношення ліквідності й ризиковості здійснення певної операції.

Таким чином, можна зазначити, що для здійснення вдосконалення фінансового управління платоспроможністю сільськогосподарських підприємствах доцільно дотримуватися таких пропозицій:

– платоспроможність підприємства доцільно визначати як функціональну залежність різниці обсягів фінансових ресурсів за відповідними групами активів, класифікованих залежно від ступеню ліквідності, та пасивів підприємства, згрупованих за терміновістю їх використання та залучення;

– підприємству з нестійкою платоспроможністю, передусім, необхідно вдосконалити організаційну структуру управління, звернути увагу на розвиток менеджменту і, можливо, створити службу внутрішнього аудиту, що дозволило б зменшити зловживання на підприємстві;

– підприємство має постійно визначати потребу в ліквідних фінансових ресурсах на короткострокову та довгострокову перспективу.

Тобто, вдосконалення фінансового управління платоспроможністю сільськогосподарського підприємства повинно здійснюватися за допомогою проведення виваженої фінансової політики підприємства щодо пасивних та активних операцій, які потрібно реалізовувати враховуючи конкретні умови ринку й особливості виконуваних операцій.

Список використаних джерел:

1. Абрютина М. С. Анализ финансово-экономической деятельности предприятия : учеб.-практ. пособ. / М. С. Абрютина, А. В. Грачев. – 3-е изд., перераб. и дополн. – М. : Изд-во “Дело и Сервис”, 2001. – 356 с.

2. Ворст Й. Экономика фирмы / Й. Ворст, П. Ревентлоу ; пер. с дат. А. Н. Чеканского, О. В. Рождественского. – М. : Высш. шк., 2004. – 235 с.

3. Іващенко В. І. Економічний аналіз господарської діяльності / В. І. Іващенко, М. А. Болюх. – К. : ЗАТ НІЧ ЛАВА, 2012. – 136 с.