К. е. н. Власенко М. О., Гринько І. С.

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара (Україна)

ВІТЧИЗНЯНІ ОСОБЛИВОСТІ АНТИКРИЗОВОГО УПРАВЛІННЯ ЕКОНОМІКОЮ ПІДПРИЄМСТВА

Українські компанії не оминула світова економічна криза, яка змусила шукати нові підходи до загального та антикризового управління. Траєкторія трансформації управління цілком відповідає напряму змін, які відбуваються у діяльності підприємств в усіх галузях економіки. Особливо це стосується представників малого і середнього бізнесу, які не можуть розраховувати на резервні ресурси та страхові інструменти (через їх недостатність або взагалі відсутність) для самостійного опору тиску кризових явищ.

Відповідно до загальноприйнятого визначення, економічна криза представляє собою “значне та тривале порушенням рівноваги, прояв нездатності системи використовувати механізми внутрішньої саморегуляції” [1]; або “стан, при якому господарюючий суб’єкт нездатний здійснювати фінансове забезпечення своєї господарської діяльності” [2]. З точки зову оцінювання економічної кризи як процесу, вона є обмеженою в часі, адже має свій початок і кінець. Економічна криза є багатоступінчатим процесом, що потребує зваженого підходу до визначення механізмів для антикризового управління у відповідності до стадій його протікання на кожному конкретному підприємстві.

На макроекономічному рівні економічна криза проявляє себе у першу чергу як перевиробництво товарів відносно існуючого сукупного платоспроможного попиту з боку населення, в масових випадках банкрутств компаній, зростанні рівня безробіття, зростанні соціальної напруги та в інших проявах соціально-економічних потрясінь [3].

Зазвичай виокремлюють такі основні фактори, що обумовлюють розвиток підприємства в умовах кризи:

– внутрішні або ендогенні фактори (тобто такі, що залежать від діяльності компанії);

– зовнішні або екзогенні фактори (тобто такі, що не залежать від діяльності компанії).

Причин виникнення кризового стану на вітчизняних підприємствах є багато, більшість з яких пов’язані із трансформаційними особливостями вітчизняної економіки у процесі переходу від планово-централізованої до ринкової економіки. Тим не менше, можна визначити конкретні проблеми, пов’язані саме з мікроекономічними проблемами функціонування та управління вітчизняними компаніями. Такими є наступні причини:

– невідповідна кваліфікація та відсутність стратегічного бачення з боку керівників, а також слабка дисципліна і недостатність ентузіазму з боку виконавців;

– недостатня увага до “симптомів” кризи та знань щодо можливостей її передбачення;

– недостатність (та іноді відсутність) контролю та “покарання винних” за відсутність планування, хаотичне ухвалення рішень (іноді із порушенням встановлених процедур), допущені помилки та прорахунки.

Криза є об’єктивним процесом у діяльності будь-якої установи, вона неминуча і у діяльності будь-якої компанії. Але іноді це об’єктивно необхідний процес, який спроможній дати імпульс для розвитку компанії в іншому, більш перспективному напряму. Об’єктивна обмеженість кризи у часі дає надію, що це явище тимчасове, існує можливість виходу з неї. Саме тут знадобиться якісне антикризове управління [4].

Поняття “антикризове управління” зазвичай розуміють як “здатність запобігати або пом’якшувати кризові ситуації у виробничо-господарській діяльності підприємства, а також як здатність утримувати функціонування підприємства в режимі виживання в період кризи і виходити з кризового стану з мінімальними втратами” [5].

Таким чином антикризове управління націлене на передбачення кризи і своєчасну підготовка до неї, запобігання небезпечним факторам економічної кризи, керування кризою (її прискоренням, сповільненням та пом’якшенням);  підтримку функціонування компанії у період кризи, видалення негативних наслідків економічної кризи, використання факторів і наслідків кризи як можливостей для майбутнього розвитку компанії.

Таким чином, криза є певним переломним моментом для будь-якої компанії у процесі її господарської діяльності. Екстремальною формою виходу з кризи є ліквідація підприємства, але більш бажаною є успішне подолання кризи компанією. В цьому найважливішу роль відіграватиме висока компетентність менеджменту, що дозволятиме своєчасне вчинення ефективних дій щодо попередження кризових явищ у діяльності компанії.

Список використаних джерел:

1. Еш С. М. Теоретичні підходи до визначення суті та природи кризи підприємства / С. М. Еш // Тези доповідей V Міжнар. наук.-практ. конф. «Проблеми економіки підприємств в умовах сталого розвитку» (м. Київ, 19–20 берез. 2009 р.). – К. : НУХТ, 2009. – С. 14–15.

2. Чернишов В. В. Сучасне розуміння поняття антикризового управління / В. В. Чернишов // Економіка розвитку. – 2011. – № 1. – С. 21–24.

3. Бандурин В. Стратегические направления выхода из кризиса / В. Бандурин, В. Лариукий // Антикризисный менеджмент. – 2008. – № 1. – С. 3–5.

4. Антикризове управління підприємством : навч. посіб. / З. Є. Шершньова, В. М. Багацький, Н. Д. Гетманцева ; за заг. ред. З. Є. Шершньової. – К. : КНЕУ, 2007. – 680 c.

5. Чернявський А. Д. Антикризове управління підприємством : навч. посіб. / А. Д. Чернявський. – К. : МАУП, 2006. – 256 с.