К. е. н. Кірдан О. П.

Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини (Україна)

ВЗАЄМОДІЯ МІЖ ГРУПАМИ ЕКОНОМІЧНИХ ІНТЕРЕСІВ В АГРОПРОМИСЛОВОМУ КОМПЛЕКСІ УКРАЇНИ

У більшості сучасних наукових досліджень економічного спрямування вивчаються окремі економічні явища та процеси, які характеризуються з позицій виробника, споживача, держави.

Аналіз наукових праць, дає підстави для твердження, що наукова спільнота спрямована на вивчення, як правило, двосторонньої взаємодії між учасниками ринкових відносин:«виробник – споживач», «держава – виробник». Водночас, виявлення слабких сторін ринкової взаємодії одночасно усіх її учасників поки залишається поза увагою вітчизняного наукового світу.

Сьогодні зустрічаємо поодинокі публікації, де йдеться про доцільність вивчення економічної взаємодії груп інтересів, переслідуючи мету економічного зростання [1, с. 12–21]. Тому теоретичний, а потенційно і значний практичний, інтерес представляє можливість визначення і дослідження об’єктивних закономірностей взаємовідносин тріади – «держава – виробник – споживач». Оскільки саме вона покликана узгодити та реалізувати на практиці інтереси головних суб’єктів економічних відносин.

У свою чергу, реалізовані економічні інтереси можуть бути виражені в якості економічних ефектів виробничої функції, яка показує залежність між максимально можливим обсягом виробництва та обсягом ресурсів, які для цього використовуються. Тобто передбачає співставлення економічних витрат, продиктованих ринковими вимогами, із доходами, що відображають економічні вигоди, отримані в результаті ринкової взаємодії груп інтересів.

Все це свідчить про цілісність економіки як єдиного механізму, всі складові якого є однаково важливими, та обумовлює необхідність проведення ґрунтовного наукового вивчення комплексної взаємодії всіх груп економічних інтересів. Тому завдання науковців – передбачити економічні наслідки зміни в результатах економічної діяльності для всіх учасників ринкової взаємодії. Адже у трикутнику інтересів «споживач – виробник – держава» інтереси двох учасників завжди співпадають, тоді як третя група завжди отримуватиме протилежний ефект, величину якого, в разі його негативної природи, слід звести до мінімуму аби не допустити деструктивного впливу на функціонування економічної системи як такої.

Як ми могли пересвідчитись, заданий напрям наукових досліджень економічних ефектів виробничої функції був і залишається популярним, але ніколи не був абсолютно визначеним щодо взаємодії учасників ринку [1, с. 12] через зосередженість наукових поглядів на окремих аспектах проблеми і відсутність комплексного підходу щодо вибору критеріїв оцінки економічних ефектів, які б дозволили пов’язати між собою проблеми економічного піднесення та добробуту, обґрунтувати перспективи їх вирішення, а також чітко встановити параметри та умови досягнення добробуту суспільства в умовах глобалізації економіки.

Сьогодні в більшості випадків економічні взаємовідносини в аграрній сфері оцінюються з позицій виробника, тоді як потреба дослідження процесу виробництва агропромислової продукції і його економічних ефектів продиктована потребою обґрунтування взаємодії груп економічних інтересів із врахуванням уточнень стосовно раціональності поведінки кожної з них, починаючи від інтересів споживача,оскільки саме попит визначає пропозицію, а не навпаки. Тоді як неможливість раціонального узгодження економічних інтересів та агрегування переваг не може дати позитивного вирішення проблеми, тому потребують дослідження ймовірні причини і варіанти відхилень від наміченого рівня очікуваних результатів, наявність яких свідчитиме про втрату оптимальності та порушення балансу корисності для груп інтересів аграрної сфери економіки.

Реальна можливість такого розвитку подій обумовлює необхідність проведення аналізу економічних ефектів від виробничої функції аграрної сфери для всіх груп інтересів, одночасно виокремлюючи, класифікуючи та досліджуючи основні чинники, що вплинули на їх формування. Тільки в такому випадку проведена аналітична робота дозволить зробити висновки стосовно того, що, можливо, не ті інтереси захищає держава; виробництвом не того виду продукції займається аграрний товаровиробник або того, але лише для себе; не на ту продукцію за ціною і якістю й безпечністю витрачає свої кошти вітчизняний споживач [2, с. 15]. Такий підхід закладе основу для окреслення вектора перспектив економічних ефектів виробничої функції аграрного сектора для груп інтересів,що включатимуть: прогнозні очікування рівня суспільного добробуту національної економіки; визначення тенденцій коливань рівня економічних ефектів виробничої функції в аграрній сфері для груп інтересів; окреслення пріоритетів стабілізації і економічного піднесення агропромислового комплексу в організаційно-правових рамках, продиктованих державною аграрною політикою;обґрунтування суспільної максимальної корисності для груп інтересів «споживач – виробник – держава».

З метою подальшого розвитку агропромислового виробництва, з нашого погляду, доцільно досягти максимальної збалансованості інтересів всіх учасників ринкових взаємовідносин, а саме:оптимального перерозподілу наявного ресурсного потенціалу між групами інтересів в агропромисловому комплексі задля досягнення найвищої ефективності функціонування економічної системи; коригування державної агропромислової політики та механізму прийняття управлінських рішень у збалансуванні груп інтересів;оптимізації економічних ефектів виробничої функції АПК для груп інтересів на основі економіки добробуту.

Список використаних джерел:

1. Кваша С. М. Методологічний базис прийняття суспільних рішень в аграрній політиці / С. М. Кваша // Економіка АПК. – 2014. – № 8. – С. 12–21.

2. Кісіль М. І. Критерій і показники економічної ефективності малого та середнього бізнесу на селі / М. І. Кісіль // Економіка АПК. – 2001. – № 8. – С. 59–64.