Ковальчин К. В.

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара (Україна)

ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ВІДНОСИН СОЦІАЛЬНОГО ПАРТНЕРСТВА ДЛЯ ПІДПРИЄМСТВ УКРАЇНИ

Соціальне партнерство – це одна з основних базових принципів існування сучасного суспільства. Воно являється способом попередження і розв’язку соціальних конфліктів та реалізується в сфері соціально-трудових відносин зі своєю основною ланкою, під назвою соціальний діалог.

Особливості розвитку, проблеми та взагалі всі питання соціального партнерства в Україні висвітлюють такі українські науковці як Жуков В. [1], Колот А.М.[2], Лебедєв Л.А. В їхніх роботах розширено низку питань про розвиток всієї ланки соціального партнерства України і знайдено основні напрями вдосконалення її системи.

В розвинених країнах з ринковою економікою враховують потреби різних прошарків суспільства та класів. Соціальна налагодженість є показником зрілості суспільства, тому потрібно і в нашій країні налагоджувати партнерські відносини, найкраще це відображається у сфері праці між роботодавцем та робітником. Але формування та розвиток соціального партнерства в Україні відрізняється такими основними особливостями: по-перше, в зв’язку з політичною ситуацією в країні відбувся розподіл населення, кожен з яких відрізняється своєю точкою зору;по-друге, в Україні так і залишилася корупція, підприємці змушені незаконно вести свою діяльність, адже з боку держави немає ніякого захисту; по-третє, Україна довгий час була в глибокій кризі та поглибила всі соціальні та політичні прошарки одночасно, тому на даний час ледь видно покращення; по-четверте, давно вже втратили довіру у громадян профспілки, які вже майже не сприймаються всерйоз; по-п’яте, зовсім не сприяє розвитку соціальних відносин в Україні порушення законів і соціальних норм; по-шосте, існує різноспрямованість між людьми , які мають акції та між самим керівництвом, що не дає ефективної діяльності підприємствам [3, с. 17].

З вище наведеного можна зробити висновок, що нашій країні розвиватись дещо складніше, ніж зарубіжним. Тому потрібно знайти сучасне рішення цих проблем, шляхом їх подолання.

Найкращим чинником розвитку соціального партнерства є подолання корупції та зменшення податків, підвищення доходів громадян, значне підвищення оплати праці та створення всіх умов для середнього класу [4, с. 187]. Не менш важливим завданням для розвитку відносин соціального партнерства в Україні є приділення уваги оздоровленню морального клімату в суспільстві, забезпечення здоров’я та правопорядку, допомогти людям повірити в державу.

Профспілки повинні краще розуміти суспільство, стати на захист інтересів працівників [5, с. 7]. Повинні допомогти вигідно продати свої робочі руки, знайти справді кращі умови та зарплатню, щоб працівник мав реальну мотивацію. Було б добре врівноважити покупців трудових послуг на ринку праці, але це хоча б на майбутнє.

Хочу наголосити на тому, що роботодавцям теж потрібно вміння керувати виробничим процесом для збалансування інтересів найманих працівників, адже від цього залежить продуктивність праці та її кінцевий результат.

Важливою ціллю є також знання працівників про компетентність та побудову стосунків з роботодавцем, трудового права, соціального захисту та діяльності профспілок. Проте це все потрібно закладувати змалечку, через освіту, як ще один внесок держави в формуванні соціальних партнерських відносин. Це сприятиме конкурентоспроможності та економічному зростанню.

Отже, зазначені складові розвитку соціального партнерства потрібно скоріше починати виконувати всім трьом сторонам соціально-трудових відносин в Україні – державі, профспілкам та підприємствам. Держава повинна придумати заохочення всіх сторін для вирішення соціально-трудових проблем; завдання профспілок – покращити умови продажу робочих рук, а завдання підприємств – думати не тільки про власні цілі, але й про життя своїх працівників.

Список використанихджерел:

1. Жуков В. Соціальне партнерство в Україні : навч. посіб. / В. Жуков, В. Скуратівський. – К. : Вид-во УАДУ, 2001. – 200 с.

2. Колот A. M. Соціально-трудові відносини: теорія і практика регулювання : моногр. / А. М. Колот. – К. : КНЕУ, 2003. – 230 с.

3. Колот А. Теоретичні й прикладніаспектистановлення і розвиткусторінсоціально-трудовихвідносин та їхпредставницькихорганів / А. Колот // Україна: аспектипраці. – 2005. – № 2. – С. 14–25.

4. Мірошніченко О. В. Розвитоксоціально-трудового партнерства в Україні: методологія, методика аналізу, напрямки вдосконалення / О. В. Мірошніченко. – K. : РВПСУкраїни, УІСД: Вид-во ТОВ "ПРИНТ-ЕКСПРЕС". – 2006. – 187 с.

5. Осовий Г. В. Соціальне управління і профспілковий рух / Г. В. Осовий // Вісник Академіїпраці і соціальних відносин Федерації профспілокУкраїни. – 2002. – № 1. – С. 7–18.