Д. е. н. Коваленко О. В., Лагутіна С. Л.

Запорізька державна інженерна академія (Україна)

ДЕЯКІ ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ПОЛІТИКИ УПРАВЛІННЯ ВИТРАТАМИ

Витрати є ключовою ланкою інформаційної системи щодо виробничо-господарської діяльності підприємства та, як багатозначна категорія, потребують встановлення конкретних меж для визначення її предметної сфери. Таке розуміння витрат як вираженої у грошовому вимірнику величини ресурсів, використаних для певних цілей отримало назву – концепція витрат. Концепція (від лат. conceptio – «розуміння») – узагальнена система поглядів на досліджуваний об’єкт чи явище, уявлення про те, як підходити до сприйняття й вивчення цього об’єкту. Концепція витрат (собівартості) полягає у тому, що слово «витрати» як багатомірне поняття отримує більш точне значення, коли використовується в певному контексті в супроводі додаткових визначень (наприклад, початкові витрати, прямі витрати, непрямі витрати, загальновиробничі витрати, повні витрати тощо).

В процесі здійснення виробництва та реалізації продукції фактично використовуються певні ресурси, грошовий вираз яких характеризують як «витрати». Тож, витрати – це економічна категорія, яка є вираженою в грошовій формі вартістю матеріальних, трудових та інших ресурсів підприємств, використаних для виробництва/створення певного продукту (товару, послуги). Витрати є одним із найважливіших факторів, що впливають на фінансові результати економічного суб’єкта. Отже, актуальними є питання удосконалення механізмів управління витратами виробництва з урахуванням особливостей конкурентної боротьби і міжнародних інтеграційних процесів. Грамотне управління витратами промислового підприємства дає можливість підвищити конкурентоспроможність, збільшити прибуток, а, отже, і рентабельність фінансової, економічної та господарської діяльності підприємства. Необхідність дослідження витрат пояснюється також тим, що на них базується цінова політика підприємства, вони характеризують технологічний рівень та організацію виробництва.

Виробничі ресурс підприємства (природні, трудові ресурси, капітал, підприємницька діяльність), маючі свої особливості функціонування, виступають джерелами формування витрат суб’єкта господарювання та суттєво впливають на них. Наприклад, використання природних ресурсів зумовлює наступні витрати: рента (плата за землю) і орендна плата, застосування трудових ресурсів вимагає витрат на заробітну плату, капітал потребує таких витрат, як амортизація, процент на капітал і на позику, підприємницька діяльність – нормальний прибуток, що також є складовою витрат виробництва.

З огляду на накопичений зарубіжний і вітчизняний досвід управління витратами, можна виділити основні проблеми, пов’язані з удосконаленням даної системи управління. Перша проблема пов’язана безпосередньо з різноманіттям різних видів витрат, тому потрібне додаткове вивчення їх класифікаційних особливостей для подальшого узагальнення, з метою оптимізації постановки управлінського обліку. Друга проблема полягає безпосередньо в змінах складу самих витрат, тобто її можна охарактеризувати поняттям «динамізм витрат». Наступна проблема досі залишається не до кінця вирішеною, тому що полягає в складності, а часом навіть в неможливості точного вимірювання складу витрат, що робить істотний вплив і на труднощі здійснення облікових операцій. Але, і остання проблема, яка має місце в системі управління витратами, визначається неоднозначним впливом витрат на фінансовий результат економічного суб’єкта в цілому. Таким чином, управління витратами вимагає розробки ефективної політики у цьому контексті, спрямованої на подоланні вище означених проблем.

Слід зазначити, що під управлінням витратами на підприємствах прийнято розуміти комплекс всіх функцій управління, що забезпечують ефективне використання різних видів виробничих ресурсів, які необхідні для успішного функціонування промислового підприємства. Отже, розробка політики управління витратами на підприємстві передбачає пошук резервів економії ресурсів та способів оптимізації рівня витрат, спрямованої на досягнення їх максимальної ефективності.

Основними витратами промислового підприємства є витрати від звичайної діяльності (цими витратами можна управляти), величина яких обумовлена видом матеріального виробництва, технічними та технологічними особливостями галузі, перероблюваною сировиною, видами продукції тощо. Витрати, пов’язані із звичайною діяльністю складаються з операційних витрат, фінансових витрат, затрат на участь в капіталі, інших витрат .

Увага менеджерів повинна бути зосереджена на витратах операційної діяльності, які включають собівартість реалізованої продукції, адміністративні витрати, витрати на збут та інші. Собівартість реалізованої продукції розраховують як суму виробничої собівартості продукції, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат і наднормативних виробничих витрат.

Собівартість реалізованої продукції розраховується шляхом збільшення або зменшення собівартості продукції на величину змін витрат у залишках нереалізованої продукції і розраховується за формулою:

, (1)

де С_рп – собівартість реалізованої продукції, грн;

С_тп – вартість товарної продукції, грн;

С_с.п, С_с.к – собівартість залишків товарної продукції на складі на початок та кінець розрахункового року, грн.

Прямі матеріальні витрати, на оплату праці, інші прямі витрати, змінні загальновиробничі витрати та розподілені постійні загальновиробничі витрати формують виробничу собівартості продукції (робіт, послуг). В нинішніх умовах кожне підприємство повинне самостійно вирішувати питання стосовно управління витратами виробництва, визначати вимоги до ефективності їх здійснення тощо. Але в усіх випадках повинна ставитись мета управління витратами виробництва і розроблятись завдання та заходи її реалізації. При цьому необхідно враховувати послідовність організації робіт, пов’язаних з формуванням вимог до управління витратами виробництва, розробкою і впровадженням системи управління витратами на підприємстві.

На першому етапі (в процесі здійснення передпроектного дослідження) аналізується дійсний стан витрат виробництва, оцінюється ефективність їх формування та обґрунтованість напрямів підвищення ефективності управління витратами. На другому етапі (проектно-розрахунковому) розраховуються прогнозні величин витрат виробництва, які необхідні для розвитку підприємства з метою вибору найбільш доцільних з них. Управління розвитком підприємств по аспекту витрат виробництва може формуватись на базі їх мінімізації при забезпеченні конкретних розмірів виробництва, властивостей продукції, що виробляється. При цьому слід враховувати часовий горизонт, на який розробляється стратегія становлення. Третій етап – заключний, пов’язаний із впровадженням нової/удосконаленої системи управління витратами виробництва, на якому розробляється детальний план впровадження системи з визначенням строків виконання та відповідальних осіб. Застосування такого підходу до управління витратами дозволить підвищити ефективність фінансово-господарської діяльності підприємств, забезпечить їх фінансову стабільність і конкурентоспроможність.

Список використаних джерел:

1. Кураш А. О. Управління зниженням витрат виробництва та собівартістю продукції підприємства / А. О. Кураш, С. К. Кучеренко. – Дніпропетровськ, 2014. – 63 с.

2. Мочерний С. В. Основи підприємницької діяльності / С. В. Мочерний, О. А. Устенко, С. І. Чеботaр : посіб. – К. : Видaвничий центр «Aкaдемія», 2001. – 280 с.

3. Покропивний С. Ф. Економікa підприємствa : підруч. / С. Ф. Покропивний. – 2‑ге вид., перероб. тa доп. – К. : КНЕУ, 2000. – 528 с.