Криштак Д. М., к. е. н. Рябик Г. Є.
Дніпропетровський
національний університет імені Олеся Гончара (Україна)
ПОШУК
РЕЗЕРВІВ ЗНИЖЕННЯ СОБІВАРТОСТІ ПРОДУКЦІЇ
Основним
завданням успішного функціонування підприємства в сучасних динамічних ринкових
умовах є підвищення ефективності виробництва, яке може бути досягнуто за
рахунок систематичного зниження собівартості продукції.
Собівартість
продукції акумулює в собі всі витрати, що формуються в процесі операційної
діяльності підприємства. Собівартість має велике значення для будь-якого
підприємства, адже вона безпосередньо впливає на його прибутковість,
платоспроможність та фінансову стійкість. До того ж, собівартість продукції має
міцний зв’язок з обсягом і якістю продукції, а також з ефективністю
використання усіх факторів виробництва: трудових ресурсів, сировини та
обладнання [1]. Тож зрозуміло, що виявлення резервів зниження собівартості є нагальною
потребою для кожного господарюючого суб’єкта.
В
останні роки на вітчизняних підприємствах простежуються стійкі тенденції до
погіршення ефективності виробничо-збутової діяльності, зростання витрат та
втрат виробництва, що, у свою чергу, зумовлює підвищення рівня витрат на 1 грн.
продукції. Основні фактори цих несприятливих зрушень належать до зовнішнього
середовища підприємства, тобто вони здебільшого непідконтрольні та не можуть
бути виправлені управлінськими рішеннями. З огляду на це керівництву
підприємства необхідно мобілізувати свої зусилля в напрямку ефективного
використання власних внутрішніх ресурсів. За таких умов проблема дослідження
резервів зниження собівартості набуває все більшої актуальності.
Питанням
виявлення резервів та розробки шляхів і методів зниження собівартості продукції
присвячені наукові праці багатьох вітчизняних та зарубіжних вчених, таких як
Савицька Г. В., Лазнева І., О., Волков О. І., Продіус
Г.В., Чумаченко М.Г., Дж. Фостер,
Ч.Т. Хорнгрен та інші. У своїх роботах вони
висвітлюють можливі фактори та джерела зниження собівартості продукції.
Для
кожного підприємства доцільні шляхи зниження собівартості індивідуальні, адже
вони залежать від конкретних умов функціювання. Проте
для того, щоб відшукати потенційні можливості зниження собівартості продукції
будь-який суб’єкт господарської діяльності повинен провести ретельний аналіз
структури витрат та їх динаміки, і на цій основі виявити основні фактори їх
формування та визначити свої можливості у сфері управління ними.
Склад
витрат, що формують собівартість промислової продукції, визначається державою в
залежності від ступеня економічного розвитку.
Витрати,
що виникають під час операційної діяльності, групуються за такими економічними
елементами: матеріальні витрати; витрати на оплату праці; відрахування на
соціальні заходи; амортизація; інші операційні витрати [2].
Такий
підхід до групування витрат використовується всіма промисловими підприємствами
нашої держави. Він дає можливість визначити ресурсну структуру собівартості
продукції і таким чином виявити найсуттєвіші джерела перевитрат чи економії та використати їх з
метою оптимізації виробничих витрат.
В
результаті проведення аналізу статей науковців з питань класифікації, виділимо
шість основних груп техніко-економічних чинників, що можуть здійснювати вплив
на рівень ресурсоємності виробництва: підвищення технічності
виробництва; зміна амортизаційних відрахувань на 1 грн. продукції; зміна
організаційних умов виробництва та праці; зміна обсягу виробництва; зміна
структурної складової плану виробництва; інші чинники [1, 3].
За основними
групами чинників можна сформувати наступні напрями економії витрат (табл. 1).
Таблиця 1. Напрями економії витрат за групами
техніко-економічних чинників
Техніко-економічний
чинник |
Напрями
економії витрат |
Підвищення
технічності виробництва |
– збільшення
виробничих потужностей в результаті залучення прогресивної техніки; – впровадження
інноваційних технологій; – використання
безвідходних технологій; – зниження
трудомісткості робіт. |
Зміна
амортизаційних відрахувань на 1 грн. продукції |
– зміна середньорічної
вартості основних засобів; – збільшення обсягів
виробництва продукції. |
Зміна
організаційних умов виробництва та праці |
– застосування
прогресивних методів організації виробництва та праці; – використання
мотиваційного механізму на підприємстві; – залучення
кваліфікованих працівників та їх постійне навчання; – встановлення
довготривалих відносин з надійними постачальниками; – мінімізація втрат та
збитків. |
Зміна
обсягу виробництва |
– вигоди від ефекту
масштабу. |
Зміна
структурної складової плану виробництва |
– зменшення частки витратомісткої продукції. |
Інші
чинники |
– ліквідація
застарілих та введення нових цехів і виробництв; – підготовка і
освоєння нових видів продукції в діючих об’єднаннях; – зміни в розміщенні
виробництва. |
Наведені в таблиці чинники
формують можливості для використання таких резервів зниження собівартості в
процесі виробничої діяльності як збільшення обсягів виробництва продукції за рахунок високої продуктивності праці;
скорочення загальновиробничих витрат; мінімізація невиробничих витрат та непродуктивних
втрат; дбайливе відношення до використання ресурсів тощо.
Пошук резервів зниження
собівартості є передумовою ефективної діяльності підприємства, саме тому її
потрібно постійно вивчати та аналізувати. Це є запорукою успішного та
довготривалого процвітання підприємства.
Список
використаних джерел:
1. Бойчик І. М.
Економіка підприємства : опор. консп. лекцій / І. М. Бойчик. – Тернопіль : ТНЕУ, 2011. – 120 с.
2. Методичні рекомендації з формування собівартості
продукції (робіт, послуг) у промисловості, затверджені наказом Міністерства
промислової політики України від 09.07.2007 р. № 373. – К. : ДП «Інформаційно-аналітичне агентство». – 2007. –
305 с.
3. Цимбалюк Л. Г.
Фактори, резерви і шляхи зниження витрат виробництва як основа зниження ціни
товару / Л. Г. Цимбалюк, Н. П. Скригун
// Вісник Бердянського університету менеджменту і бізнесу. – 2011. – № 3 (15) .
– С. 88–95.
4.
Гринько Т. В. Обґрунтування
стратегії зниження витрат підприємства / Т. В. Гринько, К. В. Столпова // Економічний вісник Запорізької державної
інженерної академії. зб. наук. праць. – Вип. 6. – Запоріжжя : ЗДІА, 2014. – С. 131–135.