Мала К. В., Курінна І. Г.

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара (Україна)

СУТНІСТЬ І ЗМІСТ ЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ ПІДПРИЄМСТВА

Управління як наука в останні десятиліття розвивалася у вітчизняній науковій думці не послідовно та логічно з об’єктивних причин практично революційного розвитку економіки. До переходу до ринкової економіки мало місце централізоване управління економікою тому на багатьох підприємствах не було ні необхідності, ні можливості формувати власні підходи до управління підприємством, планування його діяльності. Перехід до ринкової економіки призвів до впровадження іноземного досвіду не тільки в господарську діяльність підприємств, але також круто змінив положення про управління підприємством в науці. Практично всі поняття та категорії поміняли свою сутність і зміст: на зміну централізованому довгостроковому плануванню прийшов стратегічний менеджмент, популярний і до теперішнього часу в країнах з розвиненою ринковою економікою. Але місце, роль, значення, зміст багатьох понять, пов’язаних з управлінням, діяльністю підприємств до теперішнього часу в повному обсязі не визначено. До таких понять, безсумнівно, відноситься категорія «економічна політика», яку багато авторів визначають зовсім по-різному, часто вважаючи, що економічна політика – поняття виключно макроекономічне. Так, в словнику [3] економічна політика визначається як цілеспрямована система заходів держави в галузі суспільного виробництва і розподілу, організації господарської діяльності.

За змістом близько до попереднього є наступне визначення економічної політики: «економічна політика – це політика, яку проводить держава, генеральна лінія економічних дій уряду країни, надання бажаної спрямованості економічних процесів, що втілюються в сукупності заходів, що вживаються державою, за допомогою яких досягаються намічені цілі та завдання, вирішуються соціально-економічні проблеми» [1]. Даний підхід до пояснення економічної політики обумовлений значенням словосполучення «економічна політика», яке перекладається з давньогрецької як «управління господарством країни», тому що політику можна перевести як управління державою, а економіку – як управління господарством. Пізніше компетенція «економічна політика» стало вживатися в термінології, що розглядає управлінські процеси на рівні регіону або на рівні підприємства.

На рівні підприємства досить давно застосовується поняття «економічна політика», тим самим підкреслюючи економічну відособленість і самостійність підприємства в ринковій економіці. Але, на відміну від визначень економічної політики на державному та регіональному рівнях, автори практично не дають чітких визначень економічної політики підприємства. До визначень, близьких до поняття «економічна політика», можна навести визначення «підприємницька політика», під яким розуміється «форми і методи відстеження підтримки пріоритетів для досягнення основних цілей підприємства. На основі встановленої мети, пріоритетів і сформованої політики підприємства визначаються головні напрямки діяльності його структурних підрозділів та посадових осіб, відповідальних за отримання намічених результатів, і їх конкретні завдання» [1]. Під цілями розуміється «конкретний кінцевий стан або бажаний результат, який прагне отримати підприємство (група людей чи окрема особа). Пріоритети – це основні цінності, які застосовуються підприємством у його діяльності на період руху до мети, виражені в формі ідеї або тактики поведінки з метою завоювання ринків збуту» [1]. В даному випадку роль економічної політики зводиться, фактично, до контролю за досягненням цілей, з чим важко погодитися, оскільки, в принципі, зводити поняття політики до «відстеження» недоцільно, для цього є поняття контролю, обліку, аналізу.

Схожий підхід має місце і серед поглядів на сутність і місце економічної політики зарубіжних фахівців в галузі менеджменту. Зокрема, в моделі стратегічного управління Ф.Р. Девіда політиці відводиться роль механізму впровадження стратегії [2]. Політика, на думку згаданого автора, випливає зі стратегії розвитку компанії, що, в свою чергу, розробляється виходячи з місії компанії, а також аналізу слабких та сильних сторін компанії, сприятливих і несприятливих умов. Як вже було зазначено, така роль, відведена економічній політиці, є наслідком зайвого захоплення стратегічним менеджментом. Але не варто забувати, що стратегічний менеджмент, як підхід до управління, може і не застосовуватися на підприємстві і це не означає, що автоматично у підприємства не буде ні цілей, ні економічної політики.

З огляду на це, для формування поняття «економічна політика», слід взяти за основу історичне тлумачення цієї категорії та визначити економічну політику як цільові установки (загальні цілі), принципи, пріоритети діяльності підприємства і механізм їх реалізації.

Розуміння необхідності дослідження особливостей, сутності та змісту економічної політики, а також її розробка дозволить керівництву підприємств, з одного боку, ширше поглянути на процес управління взагалі, а, з іншого боку, дозволить більш послідовно вирішувати питання планування своєї діяльності, досягнення більш високих результатів діяльності.

Список використаних джерел:

1. Ефремов В. С. Стратегия бизнеса. Концепции и методы планирования : учеб. пособ. / В. С. Ефремов. – М. : Финпресс, 1998. – 192 с.

2. Крейдич І. М. теоретичні аспекти поняття економічної політики розвитку підприємства [Електронний ресурс] / І. М. Крейдич, Г. І. Вістякова. – Режим доступу : http://irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?C21COM =2&I21DBN=UJRN&P21DBN=UJRN&IMAGE_FILE_DOWNLOAD=1&Image_file_name=PDF/Nvamu_ekon_2012_12_4.pdf.

3. Рынок: Бизнес. Коммерция. Экономика. Толковый терминологический словарь / сост. В. А. Калашников ; под общ. ред. д. э. н., проф. Л. П. Дашкова. – М. : Информационно-внедренческий центр «Маркетинг», 1998. – 404 с.