Матвійчук Ю. В., к. держ. упр. Величко Л. А.

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара (Україна)

РЕЗЕРВИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА В КОНКУРЕНТНОМУ СЕРЕДОВИЩІ

Ефективність діяльності підприємства. – найважливіша якісна характеристика підприємства. Це категорія, яка виражає. відповідність результатів і видатків підприємства цілям діяльності та інтересам власників.

Оцінка економічної. ефективності діяльності підприємства на основі показників, що дає характеристику результативність різних аспектів господарської діяльності підприємства, дозволяє не тільки з'ясувати, яким способом одержаний даний результат, але і віднайти шляхи її підвищення.

У свою чергу, існує таке визначення, як загальні резерви підвищення економічної ефективності, вони чимало в чому обумовлені як специфікою підприємницької діяльності, так і фазами його вироблення.

Під резервами підвищення економічної ефективності, розцінюють невикористані випадки збільшення розв’язку на одиницю сукупних видатків шляхом більш доцільного вживання усіх видів ресурсів на підприємстві.

У ринковій економіці будь-яке підприємство функціонує в якомусь конкурентному середовищі, а тому воно вимагає від підприємства постійного поліпшення. Тому, щоб бути конкурентоспроможнім, підприємство повинно володіти конкурентними перевагами. Головними способами їх одержання є такі: використовувати заходи щодо покращення своєї діяльності та збільшення її ефективності; оптимізувати потенціал ресурсів підприємства; зменшити конкурентів; модифікувати ринкове оточення [4].

Реалізація цих шляхів потребує великих старань. Найсуттєвішою метою функціонування сучасних підприємств, способом отримання конкурентних переваг є збільшення економічної ефективності їх діяльності завдяки більш широкому використанню внутрішніх резервів та системна розробка шляхів збільшення їх ефективності [1].

Щоб досягти своєї мети підприємства марнують певні ресурси, наприклад, трудові, матеріальні, техніко-технологічні ресурси підприємства для їх створення і користування потрібна гармонійна, тривала політика розвитку підприємства, яка б опиралася. на інтереси основних суб’єктів підприємницької діяльності, збігалася з потребами робітників, віддзеркалила дійсний стан при розв’язанні соціально-економічних проблем.

Використані ресурси, складають потенціал ресурсів підприємства.

Перше, що потрібно зробити для підвищення економічної ефективності підприємства це: раціоналізувати застосування виробничого потенціалу, максимально зменшити різного роду збитки, режим економії затрат і ресурсів. Користування ресурсними чинників дає змогу підприємству дослідити план заходів, направлених на поліпшення ефективної діяльності за рахунок своїх наявних умов, у наступних трьох напрямках.

Напрямки підвищення ефективності використання основних засобів поділяються на екстенсивні та інтенсивні [4].

Інтенсивними напрямами є: покращення структури основних засобів на підприємстві; технічна модернізація підприємства; механізувати та автоматизувати. виробництво; поліпшення технологічних процесів; знищити проблематичні етапи у процесі виробництва.; зменшити протяжність виробничого циклу; комбіноване користування і поліпшення якості сировини; максимальне навантаження виробничої потужності підприємства та ін.

Екстенсивні напрямки є: зниження простоїв устаткування завдяки підвищенню якості ремонтного обслуговування; вчасно забезпечувати основне виробництво кваліфікованим персоналом, матеріалами, паливом; збільшення коефіцієнта змінності роботи обладнання; зменшення кількості несправного обладнання та ін.

До напрямів підвищення ефективності праці персоналу відносять: створення кваліфікованого персоналу; покращення управління (можна доволі скоротити видатки на виробництві і підняти економічну ефективність функціонування підприємства) та організацію виробництва і праці; поглибити спеціалізацію виробництва; підвищити реальний фонд робочого часу; моральне заохочення робітників; мотиваційний механізм залучення працівників; удосконалення систем оплати праці та ін. [3].

Напрямами підвищення ефективності використання матеріальних ресурсів є: інтенсивне нормування витрат матеріальних ресурсів (скорочення матеріаломісткості продукції сприяє скороченню собівартості в частці матеріальних видатків і збільшенню обсягів виробництва, а тому підвищенню доходу підприємства); правильна організація управління матеріальними ресурсами – це засада ритмічності виробництва; застосовування автоматизованих систем управління поставок [2].

Ці напрямки на ефективність діяльності підприємства діють різною мірою. На кожному з періодів функціонування підприємства управлінці повинні націлюватись до найбільш кращих і суттєвих за результативністю з них. Таким чином, резерви покращення ефективності діяльності підприємства – одна з найголовніших проблем сучасних підприємств. Для позитивного розв’язання різних економічних і соціальних завдань немає іншого шляху, ніж швидке підвищення ефективності всього суспільного виробництва в конкурентному середовищі.

Тільки на основі системного аналіз слід отримати дійсно відповідну оцінку стану справ на підприємстві та розробити ефективні резерви щодо їх покращення.

Список використаних джерел:

1. Воронін О. Визначення показників економічної ефективності виробництва на основі модифікації ресурсного підходу / О. Воронін // Економіка України / – 2007. – № 10. – С. 29–37.

2. Дослідження та підвищення ефективності використання матеріальних ресурсів [Електронний ресурс] – Режим доступу : http://ukrdoc.com.ua/text/41036/index-1.html?page=5

3. Краснокутська Н. С. Потенціал підприємства: формування та оцінка : навч. посіб. / Н. С. Краснокутська. – К. : Центр навчальної літератури, 2007. – 352 с.

4. Напрямки підвищення ефективності діяльності підприємства [Електронний ресурс]. –Режим доступу : http://pidruchniki.com/1499052847543/ekonomika/napryamki _pidvischennya_efektivnosti_diyalnosti_pidpriyemstva#6

5. Гринько Т. В. Вдосконалення методів оцінки рівня конкурентоспроможності підприємств // Т. В. Гринько // Економіка: проблеми теорії та практики. Міжвузівський зб. наук. пр. – Дніпропетровськ : ДНУ, 2004. – Вип. 189. – в 5 т. – Т. IV. – С. 1060–1065.