Нікітіна Ю. С., к. е. н. Калініченко З. Д.

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара (Україна)

ШЛЯХИ ЗНИЖЕННЯ СОБІВАРТОСТІ ПРОДУКЦІЇ НА ПІДПРИЄМСТВАХ БУДІВЕЛЬНИХ МАТЕРІАЛІВ

Характерною особливістю на підприємствах будівельних матеріалів та економіки України в цілому є збільшення обсягів будівництва, що дає змогу розвиватися галузі. Від рівня виробництва підприємств цієї галузі залежать темпи, якість та собівартість будівельних робіт. Важливим завданням для підприємств будівельних матеріалів є досягнення шляхів зниження собівартості продукції, впровадження непоширених методів економії.

Виробництво керамічних матеріалів включає наступні етапи: кар’єрні роботи, механічну обробку глини, формування цегли, їхні сушка й випал. На підприємствах з виробництва цегли повний технологічний цикл складається з трьох переділів. Перший переділ формує та виготовляє сирець, на другому переділі відбувається сушка сирцю, а тертій – випускає готову продукцію.

Головна особливість – це сезонність виробництва. Формування та сушка сирцю проходить при плюсовій температурі. Протягом сезону, який складає 6 місяців, 40% виробленого та висушеного сирцю відправляють на склад. Цей сирець випалюється взимку. Сезонність призводить до великої кількості незавершеного виробництва. Складає проблему для підприємства те, що витрати на виготовлення цього сирцю відшкодовуються лише через 6-8 місяців.

До незавершеного виробництва відноситься продукція, що не пройшла всіх зазначених виробничим процесом стадій обробки сировини, за вказаною технологією. Накопичення НЗП веде до зростання постійних витрат.

Виробнича собівартість продукції визначається щомісячно шляхом розподілу загальної суми витрат на кількість випущеної продукції по переділу. Відповідно звітним даним підприємства по переділах складають калькуляцію собівартості продукції (напівфабрикатів). Калькуляція заключного переділу полягає в калькулюванні виробничої собівартості готової продукції [2].

Впроваджена технологія калькулювання дає основу для вибору виробничої стратегії, змін в організації процесів та ціноутворенні. Ціни формуються методом «витрати + норма прибутку». Для правильного встановлення ціни, потрібно знати кількість та склад витрат на виробництво одиниці продукції [4].

До особливостей обліку витрат та калькулювання собівартості на стадіях переробки сировини та виготовлення будівельної продукції відносяться: [1]

– великий відсоток будівельних матеріалів реалізується в майбутніх періодах. Для рівномірного забезпечення виробництва 50% матеріалів переходить на довгочасний період у незавершене виробництво;

– при виробництві будівельних матеріалів одного виду усі витрати прямі;

– при виробництві будівельні матеріали проходять декілька стадій обробки, тому доцільно використовувати попередільний метод обліку витрат;

– брак продукції є невід’ємною ланкою виробництва. В основному брак будівельних матеріалів є внутрішнім і таким, що не усувається.

Аналіз собівартості на підприємствах будівельних матеріалів збільшує прояв важливості розрахунків окремих факторів впливу на окремі статті. Специфіка факторів і конкретна розрахункова методика їх аналізу залежать від своєрідного технологічного процесу, а також від типу сировини, матеріалів і енергоносіїв, які використовуються на підприємстві. В методику аналізу завжди включають виявлення впливу таких двох факторів:

– зміна нормованих питомих витрат сировини і матеріалів на одиницю продукції – фактор “норм”. Вплив на собівартість фактору “норм” визначається шляхом уподібнення фактично витраченого кожного виду матеріалів з виробничими нормами у обчисленні на випуск 1000 шт. керамічної цегли;

– зміна собівартості заготівлі одиниці сировини та матеріалів – фактор “цін”.

Слід відзначити, що витрати палива та електроенергії у зв’язку з їх дефіцитністю і великою вартістю аналізуються окремо і за видами витрат.

Головними шляхами зниження собівартості будівельної продукції вважаємо:

– здійснення реорганізаційних змін в технології виробництва;

– використання сучасних прогресивних технологій заливки, замісів;

– зміни у структурі та рівні якості виробництва;

– удосконалення методів та структури управління;

– концентрація та раціональне розміщення виробництва, його підрозділів;

– пониження цін на засоби виробництва та вибір методів амортизації,

– стимулювання продуктивності та економії живої праці.

Напрямків зі зниження собівартості продукції на будівельних підприємствах є чимало: застосування менш дорогих матеріалів, удосконалення технологічного процесу виробництва та його сучасна організація, впровадження автоматизації робочих місць та зменшення кількості працюючих на підприємстві, співпраця з іншими підприємствами, які виготовляють інші складові за менш дешевими цінами.

Кожен напрямок може мати в собі як позитивну, так і негативну віддачу для підприємства. Якщо пониження витрат на закупівлю відмінних матеріалів та заміна менш дешевими цінами може відобразитися на пониженні якості керамічної цегли, то це може негативно відобразитись на реалізації продукції.

Скорочення кількості працівників і автоматизація виробництва вимагає на перших етапах чималих капіталовкладень. При впровадженні заходів зниження собівартості потрібно керуватись розрахунками впливу використаних факторів на собівартість продукції, яка враховує особливості будівельної галузі.

Економічний розвиток підприємства залежить від багатьох інших умов, які вагомо впливають на собівартість окремих видів продукції чи в цілому на виробництво.

Список використаних джерел:

1. Гарас І. О., Кірсанова В. В Особливості обліку витрат та калькулювання собівартості продукції на підприємствах будівельних матеріалів [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://economics.opu.ua/files/science/2009/1/127.pdf

2. Іващенко В. І. Економічний аналіз господарської діяльності : навч. посіб. для студентів економічних спеціальностей. – К. : Нічлава, 2011. – 204 с.

3. Гринько Т. В. Обґрунтування стратегії зниження витрат підприємства / Т. В. Гринько, К. В. Столпова // Економічний вісник Запорізької державної інженерної академії. Зб. наук. праць. – Вип. 6. – Запоріжжя : ЗДІА, 2014. – С.131–135.

4. Савицька Г. В. Економічний аналіз господарської діяльності підприємств : навч. посіб. – 3-тє вид., випрв. доп. – К. : Знання, 2007. – 668 с.