Осоліхін Я. В., Паращенко К. О., Рябик Г. Є.

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара (Україна)

НОРМУВАННЯ ПРАЦІ НА ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВАХ

Нормування є основою організації праці на підприємстві, в установі, організації. Ця проблема дуже чітко обґрунтована та аналізована у публікаціях відомих вчених: В. Абрамова, І. Багрової, Б. Гєнкіна, А. Гриненко, О. Грішнової, Т. Завгородньої, А. Калини, А. Колота, Є. Оленич, Г. Райковської, І. Самойлова, А. Сушкіної, Г. Шабанової. Даний вид діяльності дає великі перспективи до підвищення ефективності праці, зросту продуктивності праці та виробництва взагалі. Крім того нормування праці полегшує контроль та робить його більш комфортним для керуючого.

Одними з цілей нормування праці на виробництві є: збільшення прибутку; підвищення гнучкості виробництва; покращення якості товарів.

Це основні параметри, яких прагне дістатись кожен підприємець. На питання «навіщо потрібне нормування праці?» зазвичай відповідають: «без нього неможливий прогрес виробництва». Від того, як поставлена процес праці на підприємстві, залежить багато факторів: ритмічність, ефективність, дохідність, продуктивність та інші не менш важливі фактори. Окрім нормування праці застосовують планування, яке, неможливе без чітко поставленої роботи персоналу. Багато сучасних підприємців використовують нормування праці виходячи з мотивації персоналу.

Взагалі, нормування праці – це міра витрат на праці на виконання певного обсягу виробництва при заданих умовах. Нормування праці на всіх підприємствах використовується для: розрахунку витрат на заробітну плату; оцінки ефективності виробництва; планування виробництва; виявлення потреб у певному виді персоналу; встановлення норми часу,  норми чисельності, норми виробітку, норму обслуговування.

Останні норми мають найважливіше значення у нормуванні, тому:

норма часу – час, відведений на виконання певного виду праці.

норма чисельності – кількість робітників, яке необхідне для виконання певного виду робіт.

норма виробітку – обсяг роботи, який повинен бути виконаним робітником за певну одиницю часу.

норма обслуговування – кількість обладнання необхідне для обслуговування робітником або групою робітників.

Підприємцю необхідно враховувати багато деталей для нормування праці на виробництві, тому легше за все притримуватись таких принципів, за багатьма з яких стоїть сутність нормування праці, що є необхідною та дуже важливою частиною на сучасних підприємствах [1]:

Принцип ефективності – для підприємця є одним з пріоритетів досягти максимальної дохідності при мінімальних трудових, матеріальних, інформаційних та енергетичних ресурсів.

Принцип комплексності – вважається необхідним для прогресу, що повинний бути взаємозв’язок між технічними, економічними, психологічними та соціальними факторами, які впливають на організацію та норми праці.

Принцип системності – передбачає, що норми та організація праці повинні відповідати кінцевому результату.

Принцип об’єктивності – створення рівних можливостей норм труда для всіх робітників на підприємстві. Це особливо важливо, коли є групова диференціація за статтю та віком, що також особливо важливо при нормуванні праці для учнів, молодих співробітників та робітників передпенсійного віку.

Принцип конкретності – норми та організація праці повинні відповідати продукції, яка виробляється на підприємстві. Тобто, предмети та засоби праці, умови праці, тип виробництва та інші об’єктивні характеристики.

Принцип динамічності – цей принцип виходить с принципу конкретності, тобто, при виробничих змінах на підприємстві, вважається необхідними зміни норм та організації праці.

Принцип легітимності – передбачає чітке та суворе дотримання законів, які діють на території країни, де розташоване виробництво.

Принцип позитивного ставлення робітників до підприємства – це є одним із найважливіших моментів у нормуванні праці та мотивації персоналу. Якщо поглянути у історію або просто глянути статистику, то виробництво стає більш ефективним, якщо у робітників склалося позитивне ставлення не тільки до підприємства, але й до один одного, а також до керуючої ланки виробництва.

Окрім цього, також існує три методи нормування праці на виробництві: метод укрупнених нормативів чисельності – сутність полягає в вимірі трудомісткості робіт; метод аналогії – сутність полягає у аналізі досвіду успішних підприємств; метод прямого нормування – уся праця розбивається на декілька операцій так кожна за них аналізується окремо.

Отже, виходячи з цього матеріалу формується висновок, що тільки так підприємець може визначити скільки потрібно праці на виготовлення певної кількості виробів. Погодьтесь, що без цього на сучасному підприємстві буде дуже важко налагодити виробництво у напрямку прогресу. Окрім того, нормування праці – важлива частина наукової організації праці. Також це дуже трудомісткий процес, бо потребує детального аналізу кожного робочого елемента, робочого місця та детального планування, саме цей процес забезпечує послідовність, ефективність та раціональність виробництва.

Список використаних джерел:

1. Тимош М. І. Економіка праці : навч. посіб. / М. І. Тимош. – Тернопіль : Астон, 2001. – С. 97–145.

2. Шабанова Г. П. Повышение производительности и нормирование труда [Електронний ресурс] / Г. П. Шабанова. – Режим доступу : http://www.ippnou.ru/article.php?idarticle=002953