Різник Н. О., к. е. н. Хуторськой П. О.

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара (Україна)

СУТНІСТЬ ТА ФАКТОРИ ВИРОБНИЧОЇ ПОТУЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

Виробнича потужність відіграє значну роль у прийнятті багатьох господарських рішень, пов’язаних як з діагностикою сучасного економічного стану, так і з прогнозуванням глобальних шляхів економічного розвитку у майбутньому. Це обумовлює принципову значущість подальшого вивчення проблематики підвищення ефективності виробництва в сучасних умовах ведення підприємницької діяльності.

У надбанні світової наукової думки пошуки шляхів вирішення економічних проблем доцільного та раціонального використання виробничих потужностей промислових підприємств вже традиційно стали основним змістом систем управління виробництвом, для запобігання циклічним підйомам і спадам виробництва. Не оминають цю проблему у своїх дослідженнях й українські вчені.

Як самостійна економічна категорія теорія виробничої потужності виникла у промисловості, а потім була перенесена на інші галузі. Дослідження даної теорії доцільно розглядати з другої половини ХVIII і початку ХІХ ст. Саме в зазначений проміжок часу почалися активні дослідження, які були зумовлені активним розвитком капіталістичної системи господарювання. Перші гіпотези та напрями економічної думки, пов’язані з становленням теорії капіталу та покращенням ефективності його використання та відтворення, з’являються наприкінці ХVIII ст. Авторство цих економічних праць належить А. Сміту, Д. Рікардо, К. Марксу,Ф. Енгельсу, А. Маршалу, А. Картеру, Дж. Харроду, О. Д. Домару та іншим.

В свою чергу у вітчизняній економічній теорії та практиці початок досліджень з еволюції теорії виробничої потужності простежується з 30-х років ХХ ст. Фундаментальними слід вважати праці Б. І. Берковича, А. Киселева, О. І. Непорента.

К.Ф. Ойнербув одним з вчених-піонерів, що запровадив у вітчизняній науковій літературі дефініцію «економічної потужності».На думку вченого, розмір економічної потужності визначає мінімальна собівартість (або максимальний прибуток) запланованого обсягу випуску продукції, враховуючи наявні обмеження [2, с. 25].

Російський науковець Я. Б. Кваша ввів в обіг поняття переважної виробничої потужності, яка в деяких аспектах співпадає з «економічною потужністю» за визначенням К. Ф. Ойнера. Вчений визначає переважну виробничу потужність як можливий річний випуск продукції підприємства (галузі)з врахуванням використання наявних засобів праці, при мінімальних витратах виробництва, включаючи плату за фонди та рентні надходження [3].

Автор Н. А. Мельничук пропонує розглядати комплексну наукову категорію «економічної виробничої потужності». Вчений визначає дане поняття як обсяг виробництва, що оптимально задовольняє критерії мінімізації витрат на одиницю продукції або максимізації прибутковості [2, с. 21].

Рано чи пізно кожне підприємство стикається з завданням пошуків резервів для покращення використання власної виробничої потужності. За своїм походженням термін «потужність» є грецьким і перекладається як міць або можливість, здатність до виконання будь-якої дії.

Враховуючи вищенаведені дефініції, визначимо виробничу потужність підприємства (підрозділу) як його потенційну спроможність виробляти максимальний обсяг продукції за одиницю часу у визначений термін, використовуючи організаційну сукупність знарядь праці, наявних на підприємстві, при певному рівні їх досконалості й освоєння. Слід зазначити, що даний показник розраховується лише на певний зазначений момент часу, що свідчить про його динамічність.

Виробничі потужності розраховуються для вирішення певних завдань: визначення виробничого потенціалу підприємства, виявлення наявних резервів його підвищення (пов’язаних з удосконаленням організації виробництва, технічним прогресом тощо) та пошук шляхів їх за діяння. На процес формування виробничої потужності підприємства здійснюють вплив ряд факторів.

Класифікуючи фактори, що впливають на величину потужності за сферою їх впливу, їх можна розділити на дві групи:

1. Фактори, які чинять вплив на розширення обсягу виконуваних робіт:кількість наявного технологічного устаткування й виробничих площ;режим роботи виробництва;рівень злагодженості роботи устаткування (враховуючи його продуктивність) і пропускної спроможності різних робочих місць.

2. Фактори, що чинять вплив на поліпшення продуктивності технологічного оснащення:технічний рівень оснащення;покращення якості сировини й матеріалів;запровадження більш прогресивних технологій (чинить інтенсифікуючи дію на виробничий процес); підвищення кваліфікації працівників, поліпшення дисципліни, мотивація;конструктивність і простота продукції, що виготовляється.

Отже, існують різноманітні підходи до визначення сутності виробничої потужності, які не обмежуються сферою теоретичних досліджень. Вчені по-різному підходять до визначення сутності поняття потужності підприємства, деякі серед них виділяють поняття економічної потужності, яка характеризує співвідношенням витрат на одиницю продукції. На рівень виробничої потужності та на ефективність її використання впливає достатньо багато чинників, і підприємствам в сучасних умовах господарювання необхідно приділяти цим питанням багато уваги.

Список використаних джерел:

1. Ойнер К. Ф. Совершенствование управления основными фондами и производственными можностями предприятий машиностроения / К. Ф. Ойнер. – Свердловск : Изд-во Урал. ун.-та, 1986. – 194 с.

2. Мельничук М. А. Производственные мощности промышленности : методы стат. изучения / М. А. Мельничук. – К. : Наукова думка, 1981. – 116 с.