Артамонов І. О., к. е. н. Калініченко З. Д.

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара (Україна)

РЕНТАБЕЛЬНІСТЬ ПІДПРИЄМСТВА ТА ШЛЯХИ ЇЇ ПІДВИЩЕННЯ

Найважливішим фактором стимулювання виробничо-фінансової та інвестиційної діяльності організацій є прибуток, який з одного боку створює стабільну фінансову і соціальну основу майбутніх проектів організації, з іншого боку є гарантом виконання бюджетів та реалізації національних програм. Досягнення максимального розміру прибутку і рівня рентабельності визначає основну мету підприємницької діяльності, забезпечує захист інтересів власників і зниження ризиків ліквідації та банкрутства бізнес-структур.

Відомо, що Україна зараз переживає економічну кризу і переважна кількість підприємств закривається через стрімке зниження показників рентабельності та прибутку. Тому саме питання рентабельності підприємства та шляхів її підвищення є актуальним на сьогодні для багатьох підприємств.

Дослідженням сутності та оцінки рентабельності підприємства займалися такі відомі вчені-економісти, як Мазаракі А. А., Іващенко В. І., Дієсперов В. С., Непочатенко О. О., Єрмоленко В. М., Короткевич О. В., Тітов М. В. та інші.

Поняття «рентабельність» походить від слова «рента», що в загальному розумінні означає дохід. Зокрема, відомий американський вчений-економіст П. Самуельсон зазначав, що рентабельність є доходом від факторів виробництва, як винагорода за підприємницьку діяльність, за впровадження нововведень, за вміння ризикувати в умовах невизначеності [1].

Сутність рентабельності проявляється у функціях, які вона виконує на підприємстві. Основні з них:

- є оціночним показником, який відображає ефективність використання ресурсів і оцінює роботу підприємства загалом;

- виступає вагомим стабілізатором темпів зміни розширеного відтворення основних засобів;

- є мотиватором працівників для підвищення продуктивності праці;

- виступає показником, який відображає зміну вартості капіталу [2].

Роль показника рентабельності для кожного промислового підприємства дуже велика. По-перше, він є основним критерієм ефективності діяльності підприємства. По-друге, його зростання забезпечує підвищення фінансової стійкості підприємства. По-третє, він важливий для кредиторів і позичальників грошових коштів, оскільки його рівень дозволяє оцінити реальність отримання відсотків за зобов'язаннями. Основні показники рентабельності можна розділити на декілька груп, а саме:

- рентабельність капіталу (активів);

- рентабельність продукції;

- група, в якій показники розраховані на основі потоків наявних грошових коштів [3].

На сьогодні, одним з найпоширеніших методів аналізу рентабельності є факторна модель фірми «DuPont» (Дюпон). Основним завданням даної моделі є визначення факторів впливу на ефективність роботи підприємства та надання оцінки визначеним факторам. Аналізуючи той факт, що показників рентабельності нараховується велика кількість, аналітики даної компанії вибрали один, за їхніми розрахунками, найбільш значимий показник – рентабельність власного капіталу. Основою даного методу аналізу є наступна детермінована модель:

(1)

де – ресурсовіддача; – чиста рентабельність продажу; – коефіцієнт фінансової залежності.

Система фінансового аналізу DuPont досліджує можливості ефективного функціонування підприємства. За рахунок розщеплення основних показників на множники можна визначити й проаналізувати ключові причини, які вплинули на зміну того чи іншого показника, та оцінити темпи економічного росту компанії.

Основна мета використання моделі DuPont – ідентифікація причин, зміна яких позначається на рівні ефективності діяльності підприємства. До таких факторів належать: рентабельність продажів, ресурсовіддача та структура авансованих у діяльності коштів. Важливість саме цих показників пояснюється тим, що вони в якійсь мірі синтезують всі аспекти фінансово-господарської діяльності підприємства [3].

Основними методами, які можуть бути використані для підвищення рентабельності підприємства, є:

- зосередження виробництва на високорентабельній продукції, удосконалення продукції з середнім рівнем рентабельності та зняття з виробництва низькорентабельної продукції;

- впровадження сучасних технологій у виробництво, які посприяють мінімізації витрат, економії часу, підвищенню якості продукції і тим самим приведуть до збільшення прибутку на підприємстві;

- корегування маркетингової політики, розробка ефективної реклами;

- уникнення зайвих витрат: штрафів, неустойок, пені та стягнень;

- підвищення грошової вартості продукції шляхом впровадження нових технологій та покращення якості;

- ведення ефективної політики управління діяльністю підприємства.

Після детальної діагностики та виявлення проблем, необхідно розробити план дій щодо підвищення рентабельності досліджуваного підприємства.

Список використаних джерел:

1. Самуэльсон П. А. Экономика : учеб. / П. А. Самуэльсон ; пер. с англ. – С. : Ахтиар, 1995. – 384 с.

2. Бердар М. М. Фінанси підприємств : навч. посіб. / М. М. Бердар. – К. : Центр учбової літератури, 2010. – 352 с.

3. Чигріна К. О. Рентабельність підприємства та шляхи її підвищення [Електронний ресурс] / К. О. Чигріна / Науковий огляд. – 2015. – № 12. – Режим доступу : http://oaji.net