Бистрий О. О.

Дніпропетровський державний аграрно-економічний університет (Україна)

СТРАТЕГІЯ МЕНЕДЖМЕНТУ ТА ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ В СИСТЕМІ АГРАРНОГО СЕКТОРУ ЕКОНОМІКИ

На сьогодні функціонування аграрної сфери економіки, розвиток господарської діяльності, несталість ринкової ситуації потребують нової системи управління, адекватної завданням, що потрібно вирішувати. Управління як наука формується на законах, закономірностях та засадах менеджменту. Управління як мистецтво щільно пов’язане із суб’єктивними чинниками – професійним потенціалом менеджера, його здібностями реалізувати власний особистісний потенціал і потенціал організації. Менеджмент – це цілеспрямований вплив за допомогою взаємозв’язаних організаційних, економічних і соціальних чинників на: процес формування, розподілу, перерозподілу трудових ресурсів на рівні організації; формування умов для використання професійних якостей працівника з метою забезпечення ефективного функціонування сучасного підприємства і різнобічного розвитку зайнятого персоналу.

Складовою управління бізнесом є теорія керівництва, мистецтво менеджменту і практичний досвід. Управління розглядається як система (єдине ціле), що формується з частин (елементів). Складовими є мета і принципи, функції менеджменту, методи управління, організаційна структура управління бізнесом [1, с. 115] .

Зазначимо, що структурований підхід до менеджменту визначив дві основні складові. З одного боку – це підприємство як особистість, де кожна людина є самостійним суб’єктом із власними цілями, цінностями, уявою про правила поведінки. Для цього потрібно добре уявляти собі специфіку потреб, основну орієнтацію людини. З іншого боку – це складний організм, який включає в себе різні комунікації, регулювання, контроль, взаємодії і т. ін. Стосовно цієї складної системи можливо говорити тільки про ресурсний менеджмент, спрямований на оптимальне використання існуючого потенціалу, який є в процесі досягнення поставленої мети.

Як зазначають А. Балман, С. Божнек та інші науковці, нині важливим є забезпечення передумов для довготермінового економічного росту. Це вимагає посилення інноваційної складової аграрної політики; встановлення напрямів структурної перебудови; техніко-технологічного забезпечення; розв’язання проблем земельних відносин, сприяння розвитку малого і середнього бізнесу; розвитку інформаційної складової інноваційної політики, проведення адміністративної реформи та підготовки персоналу [2, с. 87-89; 3, с. 460-461].

Таким чином, процедура адміністрування трансформаційних змін щодо подальшого розвитку агропромислового комплексу і сільського господарства має концентруватися на трьох взаємно пов`язаних процесах. Це, зокрема, формування ефективного власника; створення на ринку сприятливого соціально-економічного середовища; необхідний пошук та задіяння внутрішніх резервів зростання потенціалу виробництва, підвищення рівня ефективності. При цьому основною метою є розвиток конкурентоздатного сектора економіки, а також створення умов для формування дієвого власника та системи аграрного менеджменту.

Список використаних джерел:

1. Величко О. П. Логістика в системі менеджменту підприємств аграрного сектору економіки : моногр. / О. П. Величко. – Дніпропетровськ : Акцент ПП, 2015. – 525 с.

2. Balmann A., Kataria K., Schaft F. & Kulyk I. (2013). Efficiency and productivity of Ukrainian Agroholdings, Paper presented at the 2013 IATRC Symposium, Productivity and Its Impacts on Global Trade, Factor Markets session, June 2-4, 2013, Seville, Spain.

3. Bojnec S., Kvasha S., & Oliynyk, O. (2014). Agricultural financial systems in Slovenia and Ukraine // Bulgarian Journal of Agricultural Science. Vol. 20. No. 2: 458–468.