Дідик С. М.

Дніпропетровський національний університет мені Олеся Гончара (Україна)

ПЕРЕВАГИ ТА НЕДОЛІКИ СТРАТЕГІЇ СТАБІЛІЗАЦІЇ ЯК ІНСТРУМЕНТУ СТРАТЕГІЧНОГО УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ

Головною характеристикою, що необхідна для забезпечення конкурентоспроможності, є адаптивність підприємства, тобто здатність пристосовуватися до поточних вимог зовнішнього середовища, до нарощування своїх переваг за рахунок кращого, ніж у конкурентів, відповідності тактики вимогам моменту. Для збереження і нарощування конкурентних переваг в майбутньому підприємство повинно вміти прогнозувати зміни стану зовнішнього середовища і забезпечувати умови для успішної адаптації до них, що вимагає продуманої стратегії та інноваційної політики. Ці властивості дозволяють планувати і реалізовувати ефективні технологічні, товарні та маркетингові стратегії, що створюють основу конкурентоспроможності товарів фірми в майбутньому. Відповідно до ролі управління в процесі досягнення, збереження і нарощування конкурентоспроможності компанія повинна піклуватися про високий професіоналізм персоналу, особливо її менеджменту [1].

Сучасні економічні умови господарювання обумовлюють необхідність розробки системи, що має забезпечити розвиток підприємств в умовах з високою динамічністю та адаптивністю. Це обумовлює необхідність розроблення відповідних механізмів підвищення ефективності діяльності підприємства. Основним управлінським інструментом щодо забезпечення успішного розвитку підприємства є розробка та реалізація обґрунтованої стратегії. При цьому важливого значення набуває забезпечення стратегічної стійкості підприємства. Стратегічна стійкість підприємства визначає збалансований стан ресурсів підприємства, оптимальне поєднання і раціональне використання яких забезпечує його здатність розвивати, підтримувати і зберігати необхідні умови для досягнення, в поєднанні з інтересами суспільства і державних інститутів, стратегічних цілей та довгострокових конкурентних переваг. Також стратегічну стійкість підприємства можна визначити як комплексну характеристику, яка свідчить про здатність підприємства сформувати, розвивати та тривалий час зберігати лідируючі позиції на ринку споживачів товарів та послуг в умовах нестабільного ринкового середовища, обмеженості природних ресурсів, високорозвинених передових технологій, забезпечуючи при цьому зростання прибутку та зменшення затрат [2].

Стратегія, що забезпечує стратегічну стійкість підприємства є стратегією корпоративного рівня, що означає, що стратегія визначає спрямування корпорації в цілому, а також спосіб, в якому різні його бізнес-операцій здійснюються для досягнення конкретних цілей.

Цей тип стратегії має особливе значення для економічних суб’єктів малого бізнесу, які знайшли свою ринкову нішу і задоволені своїм успіхом. Також цей тип стратегії доцільно використовувати для підприємств, що функціонують на стабільному ринку з низькими темпами розвитку. Стратегія стабільності підприємства реалізується у випадках: збереження тієї ж частки ринку; задоволення і поступового поліпшення функціональних результатів діяльності та якщо курівництво не хоче приймати будь-які ризики, які можуть бути пов'язані з розширенням або зростання.

В загальному вигляді стратегію стабільності доцільно використовувати у наступних випадках:

- коли галузь стикається з повільним чи відсутністю можливостей для зростання;

- коли багато власників малого бізнесу реалізують стратегію стабільності на невизначений термін;

- коли організація тільки що пережила тривалий період швидкого зростання і повинна «відпочити» для того, щоб його ресурси і можливості, щоб наростити силу знову;

- коли організація, досягла стадії зрілості, і немає можливостей для зростання.

Стратегія стабільності є ідеальною в стабільному бізнес-середовищі, де організація може направити свої зусилля на підвищення її ефективності поки не загрожують зовнішні зміни. У деяких випадках організації обмежені правилами або очікуваннями основних зацікавлених сторін і, отже, у них немає вибору, окрім як слідувати стратегії стабільності.

Існують різні підходи до розробки стратегії стабілізації. Менеджмент підприємства має вибрати той, який найкращим чином відповідає корпоративній цілі.

Стратегія стабільності має ряд переваг: стратегія стабільності є менш ризикованою; керівництво не передбачає будь-яких змін у навколишньому середовищі або можливості на ринку або будь-якої загрози; при здійсненні цієї стратегії, немає ніякого порушення в рутинній роботі.

Отже, стратегія стабільності передбачає продовження поточної діяльності підприємства без будь-яких суттєвих змін в діяльності.

Список використаних джерел:

1. Галушко В. Б. Механізм забезпечення стратегічної стійкості підприємства: його складові, ознаки та принципи функціонування / В. Б. Галушко // Формування ринкової економіки : зб. наук. праць. – Вип. 21. – К. : КНЕУ, 2009. – С. 57–67.

2. Дуброва О. С. Стратегічна стійкість підприємства: складові та напрями її забезпечення / О. С. Дуброва // Вісник Хмельницького нац. у-ту. – 2010. – № 1. – Т. 1. – С. 15–19.

3. Іванов В. Л. Управління економічною стійкістю промислових підприємств (на прикладі підприємств машинобудівного комплексу) / В. Л. Іванов. – Східноукр. нац. ун-т ім. В. Даля. – Луганськ, 2005. – 266 с.