Єрмаков М. С.

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара (Україна)

КОНЦЕПТУАЛЬНІ АСПЕКТИ ДО УПРАВЛІННЯ РОЗВИТКОМ ПРОМИСЛОВОГО ПІДПРИЄМСТВА НА ОСНОВІ КУМУЛЯТИВНОГО ПІДХОДУ

В сучасних умовах розвиток кожної системи складається з еволюції та стрибка, що мають циклічний характер, тобто система поступово переходить із стану стійкості у нестійкій стан, це здійснюється за циклом. В процесі адаптації до впливу зовнішніх та внутрішніх умов формується та змінюється в результаті катастрофи структурна та функціональна стійкість системи, що має місце протягом більшої частини еволюційної стадії розвитку. При цьому, стан нестійкості проявляється у точці біфуркації та визначається переломний момент для розвитку системи, коли зміна параметрів системи на основі впливу зовнішніх або внутрішніх факторів перевищує її адаптаційність [1].

Необхідно відзначити, що в розвиток будь-якої відкритої системи стійкість і нестійкість є однакою мірою необхідними.

Таким чином, за загальною схемою розвитку підприємство проходить наступні етапи:

– вертикальна інтеграція підприємства для ефективного проникнення на нові ринки;

– підприємство намагається збільшити власну частку на таких ринках із метою підвищення ефективності своїх видів та напрямків діяльності, що виникли в результаті вертикальної інтеграції;

– підприємство намагається максимально використовувати свої ринкові можливості шляхом урізноманітнення власної пропозиції на ринку та розширення номенклатури товарів й послуг;

– підприємство визнає свою неспроможність зростати через проникнення на суміжні ринки та диференціацію продукції та визначає можливі напрямки своєї диверсифікації, які не пов’язані з основними напрямками діяльності.

Під час розвитку будь-якої системи обов’язково здійснюється процес кумуляції, тобто накопичення незворотних змін у субстраті та структурі системи, що призводить до розхитування структури системи, до її нестійкості, що в свою чергу створює передумову для переходу системи в іншу якість [2]. Кумулятивні ефекти впливу характеризуються послідовним збільшенням або комбінованим ефектом дій. З практичних причин, ідентифікації та управління накопичувальними впливами обмежуються тими ефектами, які визнаються в якості важливих для розвитку підприємства. Багаторазові і послідовні екологічні та соціальні наслідки від існуючих розробок, в поєднанні з потенційним поступовим впливом можуть привести до значних кумулятивних впливів на розвиток підприємства.

Формування кумулятивного ефекту розвитку підприємства розуміють як структурні та якісні зміни у всіх функціональних напрямках діяльності підприємтва: виробництві, маркетингу, фінансуванні, управлінні та інших складових потенціалу підприємства, що націлені збільшити його ринкову вартість.

У розрізі управління кумулятивною стратегією підприємства є комплексний план заходів, які спрямовані на примусовий вихід підприємства з обмежуючого стану або положення.

Оскільки жодне підприємство не може у повній мірі контролювати вплив факторів зовнішнього середовища, а ринки і конкуренти знаходяться у постійної динаміці, то важливими складовими стратегії є постійне й систематичне запровадження змін, що стає невід’ємною умовою та частиною ефективної стратегії підприємства і вдосконалення мети революційного розвитку, яка є центральною ланкою в кумулятивній стратегії.

Тобто, задля розвитку промислових підприємств на сучасному етапі розвитку економіки обґрунтована доцільність використання кумулятивної підходу при розробці стратегії.

Враховуючи вищезазначене, концепція розвитку підприємства ґрунтуючись на кумулятивній стратегії має вирішувати наступні завдання.

1. Аналіз впливу факторів зовнішнього середовища на функціонування підприємства як відкритої соціально-економічної системи.

2. Оцінка стратегічного потенціалу підприємства як основи подальшого стратегічного розвитку підприємства на засадах накопичення чинників розвитку.

3. З метою своєчасного визначення стану нестійкості системи та прийняття обґрунтованих управлінських рішень необхідно визначити точки біфуркації та забезпечити найбільш сприятливу траєкторію подальшого розвитку.

4. Перехід на якісно більш високий рівень розвитку системи за рахунок вибору оптимальної стратегії розвитку.

Список використаних джерел:

1. Ілляшенко С. М. Управління інноваційним розвитком: проблеми, концепції, методи : навч. посіб. / С. М. Ілляшенко. – Суми : Університетська книга, 2003. – 278 с.

2. Gary Hamel C. K. Prahalad Competing for the Future / C. K. Gary Hamel/ – Harvard Business School Press, 1996. – 358 р.

3. Wood Robin. Managing complexity / Robin Wood. – Economist in association with Profile Books, London : 2000. – 310 р.