Герасимова Г. О., к. держ. упр. Величко Л. А.

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара (Україна)

ВЕРТИКАЛЬНА ІНТЕГРАЦІЯ ЯК ФАКТОР ПІДВИЩЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ СУБ’ЄКТІВ РИНКУ

Політична та економічна криза України 2014-2015 рр., яка спричинила різке падіння та звуження промисловості, а зокрема і будівельної промисловості, загострила проблеми неефективної інституційної організації господарської діяльності українських підприємств у секторі будівництва.

За умов мінімізації виробничих та транзакційних витрат найбільш мобільними і гнучкими закономірно виявилися вертикально-інтегровані компанії, які, на відміну від горизонтальних об’єднань, мали значні незадіяні резерви [4, с. 78].

Внаслідок подальшого поглиблення кризи на ринках будівельної продукції погіршуватиметься їх платоспроможність, збільшуватимуться випадки банкрутств та поглинання більш потужними суб’єктами.

У даному контексті актуалізується проблема реструктуризації та структурна трансформація вітчизняного будівельного комплексу з метою стимулювання процесів формування міцних самодостатніх вертикально-інтегрованих корпорацій.

Метою даної роботи є дослідження причин та факторів формування структурних дисбалансів господарської діяльності, які виявляються в диспропорції між вертикальним векторами розвитку вітчизняних компаній, а також аналіз доступних інструментів державної політики, спрямованих на формування ефективних та дієвих вертикально-інтегрованих корпорацій, спроможних стати опорою в промисловості України під час економічної кризи.

Еталонні стратегії розвитку вертикальної інтеграції підприємства відображають чотири групи підходів організації до зростання свого потенціалу в плановий період і зв’язані зі зміною стану наступних елементів: продукту, ринку, галузі, положення/стану підприємства всередині галузі та технології підприємства[1, с. 67].

На практиці фірма може одночасно реалізовувати кілька стратегій вертикальної інтеграції. Особливо це поширене у багатогалузевих компаній. В цьому випадку говорять, що фірма здійснює комбіновану стратегію. Таким чином, підходи до моделювання системи стратегій вертикальної інтеграції підприємства, на нашу думку, відображають наступні аспекти, які доцільно використовувати практичним керівникам для вироблення конкурентоспроможної концепції розвитку підприємства в довгостроковій перспективі

У сьогоднішніх економічних умовах, коли собівартість кінцевої продукції все більше залежить від вартості сировини, міцнішими до зовнішніх цінових шоків і деструктивних дій виявилися повні вертикально-інтегровані компанії. До їх позитивів, що трансформуються в конкурентні переваги, відносять наступні:

– економія на сировинних ресурсах. При цьому, собівартість кінцевої металопродукції знижується не тільки через фіксацію або зниження до мінімального рівня норми прибутку активів сировинного сегменту, але і за рахунок зниження транзакційних витрат.

– наявність значного централізованого інвестиційного фонду, що дозволяє фінансувати великомасштабні проекти. Концентрація фінансових, науково-інноваційних ресурсів у межах одного центру, і спрямованість їх на вирішення обмеженого переліку завдань, ефективніше, ніж їх дисперсія.

– ефект синергії, що припускає отримання на виході більше, ніж просто суми результатів діяльності окремих підприємств.

– ефект масштабу, що дає можливість структурам збільшувати прибуток через розвиток виробництва, а не підвищення ціни. Крім вигоди на мікроекономічному рівні, необхідно виділити позитивний ефект повних вертикально-інтегрованих конгломератів і на макрорівні [2, с. 110].

Стійкі економічні об'єднання сьогодні є основою економіки розвинених держав. Великі корпорації забезпечують технологічний прогрес, економічне зростання і соціальну захищеність громадян у розвинених станах. Крім того, через повні вертикально-інтегровані конгломерати досягається максимальна ефективність використання природних ресурсів, оскільки відбувається збалансування виробництва сировини і потреб підприємств[1, с. 130].

Дана робота актуалізує широке коло питань, які мають знайти своє теоретичне та практичне продовження. Зокрема, особливу увагу потрібно приділити дослідженню механізмів реалізації викладених теоретико-методологічних постулатів.

Список використаних джерел:

1. Федулова Л. І. Інституційні особливості сучасної корпорації / Л. І. Федулова // Наукові праці ДонНТУ. Серія: економічна. – 2014. – Вип. 103–2. – С. 130–136.

2. Кузьменко В. П. Вертикальна інтеграція як фактор економічного зростання країн пострадянського простору / В. П. Кузьменко // Стратегічна панорама. – 2015. – № 4. – С. 101–112.

3. Гринько Т. В. Сутність конкурентоспроможності як поняття економічної науки / Т. В. Гринько // Фінансова система України. Збірник наукових праць. – Острог : Вид-во «Національний університет Острозька академія», 2005. – Ч. 1. – С. 296–301.

4. Лук’яненко Д. Г. Економічна інтеграція і глобальні проблеми сучасності : навч. посіб. / Д. Г. Лук’яненко. – К. : КНЕУ, 2015. – 204 с.