К. е. н. Грановська В. Г. 

Державний вищий навчальний заклад

«Херсонський державний аграрний університет» (Україна)

КОНЦЕПТУАЛЬНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ ГОСПОДАРСЬКОГО МЕХАНІЗМУ УПРАВЛІННЯ АГРАРНИМИ ПІДПРИЄМСТВАМИ

Сучасні умови господарювання вимагають від аграрних підприємств не лише концентрації на підвищенні ефективності виробничої діяльності, а й усвідомлення багаторівневості, динамічності та мінливості середовища функціонування та необхідності удосконалення управлінської діяльності. При цьому, механізм управління має забезпечити комплексність, динамізм та злагодженість внутрішніх зв'язків усіх складових агроформувань. Ключовим елементом системи управління аграрними підприємствами є господарський механізм, що представляє собою ядро концентрації форми організації виробництва, методів, форм та рівнів управління, економічних зв’язків між суб’єктами господарських, ринкових та конкурентних відносин та економічні інтереси та стимули, що утворюють економічну складову господарського механізму під впливом зовнішнього середовища.

Господарський механізм являє собою набір системи способів і форм реалізації дії об'єктивних економічних законів, є ключовим компонентом, що узгоджує економічних інтересів всіх суб’єктів суспільно-виробничих відносин, сприяє максимізації задоволення суспільних потреб та підвищенню граничної корисності споживання. Організаційно-економічні форми суспільної взаємодії всіх учасників ринкових відносин є елементами господарського механізму. Суть першої функції полягає у забезпеченні суспільно-виробничих відносин та реалізується через систему інституційного забезпечення. Забезпечення злагодженої взаємодії продуктивних сил і виробничих відносин є другою функцією механізму, розкриття її суті полягає у відповідності виробничих відносин певному рівню розвитку продуктивних сил, при цьому система управління та її механізми адаптуються та вдосконалюються у відповідності до визначеного рівня. Забезпечення ефективної взаємодії таких факторів як робоча сила та засоби виробництва, що реалізується шляхом купівлі робочої сили на ринку праці власником засобів виробництва виражає третю функцію господарського механізму. Четверта функція розкриває такі ринкові суперечності: соціальної відповідальності бізнесу, органічного способу виробництва, розподілу ризиків, а також обрання такої організаційно-виробничої форми господарювання, що максимально нівелювала б та зменшувала негативні прояви конкурентної боротьби, що виражені у максимізації економічного ефекту та не враховують соціальних, екологічних та інших видів суспільних потреб.

Чотири ключові підсистеми економічна, правова, організаційна та технічна формують господарський механізм підприємства. Організація праці, виробничих процесів та система управління агроформуваннями, що являє собою сукупність форм і методів прийняття управлінських рішень є складовими організаційної підсистеми механізму управління. Наступною підсистемою є економічна, що концентрує в собі методи, форми, способи, критерії, за допомогою яких формується конкурентна стратегія підприємства, приймаються управлінські рішення щодо доцільності реалізації виробничої стратегії, впровадження у виробництво інноваційного продукту, удосконалення виробничої системи управління ресурсами та витратами та досягається підвищення економічної ефективності виробництва. Соціальний механізм управління являє систему управлінських груп, що є саморегульовані, активні та адаптивні до змін та не підпадають під вплив умов, які обмежують їх «суб'єктивний потенціал». Мотиваційний механізм є його ключовою компонентою, структура, цілі принципи та компоненти наповнення мотиваційного механізму знаходяться у прямій залежності із структурою підприємства та підпорядковується його стратегічним цілям. Його ключовими компонентами є три підсистеми, кожна з яких ставить за мету досягнення певної мотиваційної цілі та виходячи з цього формує стратегічні мотиваційні пріоритети: щодо впровадження механізму продуктивної праці, що забезпечуватиме підвищення якості кінцевого продукту; реалізації стратегії розвитку та активізації науково-технічного потенціалу виробництва, що дозволить удосконалити систему управління витратами та ресурсами підприємства; мотиваційного механізму підприємництва.

Система управління аграрними підприємствами генерує ключові виробничі та конкурентні стратегії, забезпечує досягнення економічного зростання та ефективність функціонування, реалізацію завдань господарської політики тощо. При цьому механізм управління є активною її складовою, що забезпечує дієвий вплив на фактори, стан яких обумовлює результат діяльності об’єкту управління. Встановлено, що основою ефективного функціонування будь-якого механізму є узгоджена, цілеспрямована, взаємодоповнююча дія всіх його складових частин, особливо в нестійкому середовищі.

Список використаних джерел:

1. Безкоровайна Л. В. Теоретичні основи організаційно-економічного механізму ефективної діяльності товаровиробника // Економіка: проблеми теорії та практики. – 2005. – Вип. 201. – С. 624–631.

2. Козаченко А. В. Економічна безпека підприємства. Сутність і механізм забезпечення : моногр. / А. В. Козаченко, В. П. Пономарев, А. Н. Лещенко. – К. : Либра, 2003. – 280 с.

3. Кульман А. Экономические механизмы : пер. с фр./ общ. ред. Н. И. Хрусталевой. – М. : АО Изд. группа: «Прогресс», «Универс», 1993. – C. 13–14.

4. Мочерний С. В. та ін. Економічна енциклопедія : у 3-ох томах. – Т. 2. – К. : Академія, 2000. – 864 с.

5. Пономаренко В. С. Концептуальні основи економічної безпеки : моногр. / В. С. Пономаренко, С. В. Кавун. – Харк. нац. екон. ун-т. – Х. : ХНЕУ, 2008. – 255 с.

6. Садеков А. А. Управление предприятием в условиях кризиса : моногр. / А. А. Садеков, В. В. Цурик. – Донецк : ДонГУЭТ, 2006. – 178 с.

7. Юсвалієва А. В. Семантичний підхід до планування фінансової безпеки суб’єкта господарювання / А. В. Юсвалієва // Актуальні проблеми економіки. – 2011. – № 8 (122). – С. 74–79.