Хаянок Т. М.

Дніпропетровський державний аграрно-економічний університет (Україна)

СОЦІАЛЬНИЙ ХАРАКТЕР КАДРОВОГО ПОТЕНЦІАЛУ АГРАРНИХ ПІДПРИЄМСТВ

Актуальність даної теми полягає в тому, щоб надати соціальну характеристику управління кадровим потенціалом працівників аграрних підприємств з урахуванням тенденцій розвитку суспільства для усвідомлення можливостей, реалізації потенціалу в професійній діяльності та соціальної адаптації людини у суспільстві.

Кадровий потенціал аграрного підприємства з позиції системного підходу це сукупність потенціалів працівників, тобто можливостей людини як об’єкту праці. Людина розглядається не просто як об’єкт праці, а як особистість, яка має соціальну якість, що проявляється в професіональній діяльності. Така якість визначається наступними ознаками: соціально-визначеною ціллю діяльності; соціальним статусом та роллю, нормами і цінностями, які обумовлюють професійну поведінку; рівнем освіти і спеціальною підготовкою тощо.

В процесі професійної діяльності людина, тобто під час соціально обумовленої, усвідомленої, цілеспрямованої праці, при взаємодії з іншими людьми в системі суспільного виробництва, речові знаряддя «оживають» та збагачують можливості (потенціал) людини.

Таким чином, кадровий потенціал працівників аграрних підприємств зосереджений в професійній діяльності, яку можна розглядати як засіб соціально-економічної, психологічної і духовної взаємодії індивіда і трудового колективу. Це створює необхідність дослідження і оцінки тісноти зв’язку між матеріальними та соціальними (чи психологічними, чи духовними та іншими) цінностями людини в системі виробництва. Людина виробляє матеріальні цінності, щоб існувати, але вона існує не тільки для того, щоб їх вироблять. В процесі праці матеріальні цінності в деякій мірі втрачають для особистості об’єктивну необхідність, що в результаті приводить до усвідомленої самореалізації своїх здібностей та можливостей.

Отже, основним принципом реалізації потенціалу працівника в професійній діяльності є соціальний характер, що обумовлений, з однієї сторони, розвитком виробничих відносин у суспільстві, а з іншої – суб’єктивним відображенням цих відносин особистістю. Фактично можна акцентувати увагу на тому, що професійна діяльність людини в суспільстві розглядається як певні соціальні обов’язки, але коли дана діяльність стає природною необхідністю, то такі обов’язки приймають форму нагальної потреби, яка вільно реалізується людиною.

Для психології та соціології важливим є вивчення характеру, форми і динаміки відображення об’єктивної реальності суб’єктом праці і факторів, які обумовлюють конкретні типи цього відображення в професійній діяльності. Серед факторів чітко виділяють дві самостійні, але взаємодіючі групи: 1) об’єктивні фактори – соціальні, виробничо-технічні, економічні, організаційні, санітарно-гігієнічні характеристики професійної праці; 2) суб’єктивні фактори – особистісні, професійно-психологічні, психофізіологічні, індивідуально-типологічні якості суб’єкта праці. Вивчення групи суб’єктивних факторів повинно розкрити, як у свідомості суб’єкта праці заломлюється задана об’єктивна реальність та як впливає на його трудову поведінку і на результати праці.

Системне вивчення даних факторів, надає можливість не тільки формувати ефективний кадровий потенціал аграрного підприємства, але й раціонально використовувати його для реалізації поставлених стратегічних цілей підприємства. Тому аналіз суб’єктивних факторів повинен проводитися в розрізі оцінки професійної діяльності людини як соціально важливого інструменту реалізації кадрового потенціалу суспільства.

Тому враховуючи вище зазначене, можна акцентувати увагу на тому, що взаємодія людей в процесі реалізації їх кадрового потенціалу визначається організацією їх соціальної взаємодії, які включають наступні моменти:

1. Погодженість цілей підприємства, соціальної системи і особистості;

2. Єдність вимог соціальної позиції підприємства і очікувань особистості;

3. Погодженість рольових (посадових) вимог підприємства та реальної поведінки особистості;

4. Погодженість нормативних вимог підприємства, норм соціальної групи і норм особистості;

5. Єдність систем цінностей, прийнятих підприємством, соціальною системою і особистістю.

Вивчення даних критеріїв формування та використання кадрового потенціалу розкриває обумовленість взаємозв’язків мотиваційних, поведінкових, когнітивних, операторних і афективних компонентів професійної діяльності працівників його соціальними установками, професійною направленістю і підготовленістю, а також, в деякій мірі, індивідуально-типологічними особливостями.