Касьянов М. О.

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара (Україна)

ОСОБЛИВОСТІ ПРАКТИЧНОЇ РЕАЛІЗАЦІЇ КОНЦЕПЦІЇ КОНТРОЛІНГУ НА ПІДПРИЄМСТВІ

 

В умовах ринкової економіки особливої актуальності набуває питання планування діяльності підприємства з орієнтацією на майбутнє, що має на меті раціоналізацію витрат та одержання за рахунок цього максимального прибутку. Іншими словами, реалізація на підприємствах принципів і підходів стратегічного менеджменту дає їм можливість не лише підтримувати їх функціонування у константному режимі виживання у кризових умовах в поточний момент, але й попереджати негативний вплив несприятливих умов зовнішнього і внутрішнього середовища в майбутньому. У цьому контексті управління діяльністю підприємства на засадах організації системи контролінгу та її складової – управлінського обліку – є необхідним та найважливішим засобом управління усіма підсистемами господарської діяльності. Основним нормативно-правовим документом, що регламентує можливість їх розвитку та впровадження у господарську практику вітчизняних підприємств, є Закон України [3].

На сьогоднішній день контролінг вже не асоціюється ані з контролем, ані з системою управлінського обліку, ані з підсистемою інформаційного забезпечення функціонування підприємства, що було властиво у 30-80-х роках ХХ сторіччя. У сучасних працях є багато теоретичних досліджень понятійного апарату, різниці трактування в англо-американській і німецькій наукових школах, еволюції контролінгу тощо. На наш погляд, найбільш змістовними є наступні визначення контролінгу: 1) «процес, який дає можливість підприємству не тільки виявити відхилення …, але і виявити причини цих відхилень, конкретизувати їх за ступенем причетності до посадових осіб, діяльність яких піддається перевірці» [2]; 2) «концепція ефективного управління економічним об’єктом з метою забезпечення його сталого і тривалого існування в постійно змінюваному середовищі» [4]. Основою концепції контролінгу є намагання забезпечити успішне функціонування підприємства як організаційної системи незалежно від часового інтервалу шляхом побудови ефективної системи прийняття та виконання (реалізації) управлінських рішень у функціональних областях контролю та аналізу, що забезпечує досягнення стратегічних цілей та оперативних завдань підприємства. Відтак, контролінг має охоплювати комплекс завдань у сферах планування, обліку та контролю, а також забезпечення менеджменту аналітичною інформацією. Разом з тим, прикладні аспекти практичної реалізації управління підприємством на основі системи контролінгу потребують уточнення та систематизації. Більшість рекомендацій зводиться до одного: перш за все це залежить від конкретних виконавців, від підприємства і обраної концепції функціонування контролінгу на підприємстві.

Перш ніж впроваджувати якусь концепцію, спочатку потрібно проаналізувати діяльність підприємства. Якщо на практиці ми бачимо ряд недоліків в організації управління та у процесі планування: низький рівень контролю в управлінні прибутком і грошовими потоками, а також його відсутність в частині досягнення цілей підприємства; певні складнощі у поділі витрат на змінні і постійні, зумовлені специфікою діяльності окремих підприємств; нестача або неповнота інформації для ухвалення якісних управлінських рішень, а також концентрація мети адміністрації підприємства на отриманні прибутку, то можна зробити висновки, що система економічного управління підприємством не є ефективною та далеко не досконала.

Після проведеного аналізу необхідно розробити і адаптувати напрямки системи контролінгу до конкретних умов підприємства. Ними можуть бути наступні дії: 1) формування системи планування і бюджетування (оперативного і стратегічного планування); 2) запровадження раціональних методів обчислення витрат за видами, місцями виникнення та продуктами; 3) формування системи звітності, зорієнтованої на конкретних внутрішніх і зовнішніх користувачів (передусім, менеджерів і засновників); 4) запровадження адаптованої до умов конкретного підприємства методики визначення ефективності інвестиційної та поточної діяльності; 5) обов’язкове проведення аналізу відхилень фактичних показників від їх планового рівня.

Слід зазначити, що дієвість системи контролінгу на підприємстві у певній мірі залежить від її переконливості і доречності, що потребує розробки відповідних алгоритму та інструментів її впровадження, а також доведення необхідності їх застосування у практичній діяльності для подолання опору змінам з боку менеджерів.

Визначальним моментом для встановлення доцільності нововведення системи контролінгу на підприємстві є поява перших внутрішніх і зовнішніх сигналів про потенційні ризики для перспективного успішного функціонування підприємства, що мають прояв у ледь помітних тенденціях і ознаках.

Важливим чинником обмежувального характеру, що потребує обов'язкового врахування при виборі моменту апробації системи контролінгу, є наявний у підприємства та потенційний обсяг фінансових і людських ресурсів, а також якісний склад останніх.

Отже, запропонований підхід упровадження системи контролінгу має переваги, оскільки вона орієнтована на вирішення стратегічних завдань, з урахуванням минулих подій. Мета та віддача виправдовують засоби, таке впровадження підвищує якість роботи підприємства. Також, вивчення загальних аспектів реалізації системи контролінгу дозволить покращити організаційну структуру, що дасть змогу поліпшити результати роботи підприємств України та визначити успіх не тільки в сьогоденні, але й у майбутньому.

 

Список використаних джерел:

1.       Давидович І. Є. Контролінг : навч. посіб. / І. Є. Давидович. – К. : ЦУЛ, 2008. – 552 с.

2.       Маркіна І. А. Контролінг для менеджерів : навч. посіб. / І. А. Маркіна, О. М. Таран-Лала, М. В. Гунченко. – К. : Центр учбової літератури, 2013. – 304 с.

3.       Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні : Закон України від 16.07.99 р. № 996-ХIVв редакції від 30.09.2015 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/996-14

4.       Пушкар М. С. Контролінг – інформаційна підсистема стратегічного менеджменту : моногр. / М. С. Пушкар, Р. М. Пушкар. – Тернопіль : Карт-бланш, 2004. – С. 12.