Копильченко К. І., к. е. н. Калініченко З. Д.

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара (Україна)

ОЦІНКА ФАКТОРІВ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА СОБІВАРТІСТЬ ПРОДУКЦІЇ

Облік виробничих витрат і калькулювання собівартості виробів є однією з основних ланок бухгалтерського обліку на будь-якому підприємстві. Головним показником, що впливає на самоокупність та рентабельність підприємства є собівартість продукції. Окрім того, собівартість продукції дає можливість оцінити рівень досягнення стратегії скорочення витрат у зміцненні конкурентоспроможних позицій всього підприємства.

Проблеми економічного змісту, формування витрат, а також шляхи зниження собівартості продукції були розглянуті в працях вітчизняних науковців та вчених-економістів: Бородкіна О., Бутинця Ф. Ф., Герасимовича А. М., Голова С. Ф., Гуцайлюка З. В., Білухи М. Т., Єфіменка В. І., Завгороднього В. П., Валуєва Б. І., а також у працях багатьох зарубіжних вчених.

Собівартість продукції є комплексним поняттям, і вона залежить від впливу багатьох різноманітних факторів. Фактор – елемент, причина, що впливає на певний показник або ряд показників. Всі фактори, можна класифікувати на дві категорії: зовнішнього походження, тобто ті, що перебувають за межами даного підприємства, і внутрішнього походження.

До зовнішніх факторів включають:

- зміну ціни на напівфабрикати, паливо, енергію, матеріали та інші матеріальні цінності, отримані організацією для виробничих потреб;

- зміну мінімального сталого розміру заробітної плати, а також різноманітних обов'язкових внесків, нарахувань і відрахувань.

Головними факторами внутрішнього походження є:

- зниження витрат на оплату праці, пов’язаних з виготовленням виробів;

- підвищення та покращення продуктивності праці персоналу;

- зниження витрат матеріалів на виготовлення продукції;

- усунення браку та втрат від нього та інші.

Головні техніко-економічні фактори, які мають істотний вплив на рівень собівартості продукції. Одним з головних чинників зменшення собівартості є підвищення технічного рівня виробництва. Це досягається за рахунок впровадження оновленої технології, автоматизації й механізації процесів виробництва; покращення використовування нових видів матеріалів і сировини; зміни технічних характеристик виробів; а також інших факторів, що підвищують загальний технічний виробничий рівень. Основні техніко-економічні фактори можна поділити на чотири групи:

- фактори, що визначаються технічним рівнем виробництва;

- фактори, які визначаються ступенем виробничої організації та управління

- фактори, які пов'язані зі зміною обсягу продукції та її номенклатури;

- фактори народногосподарського впливу.

Міра впливу на структуру та рівень собівартості продукції відрізняється для кожної окремої групи факторів. Наприклад, якщо обсяг виробництва збільшується до визначеної межі, зниження собівартості продукції здійснюється за рахунок зменшення долі постійних витрат, що приходиться на одиницю продукції, а також за рахунок підвищення продуктивності праці, за рахунок, підвищення умінь у роботі.

На результуючий показник безпосередній вплив здійснюють фактори, які можна змоделювати. Таку модель визначення собівартості одиниці продукції можна показати відношенням:

C = В_заг / V_BП,

де В_заг – величина витрат на виготовлення продукції; V_BП – обсяг виготовленої продукції.

Розрахунки здійснюють окремо за кожним видом продукції. Потім собівартість продукції детальніше розглядають по кожній статті витрат, при цьому фактичні результати зіставляють з даними за минулі періоди або за плановими показниками. Відхилення, що виявляються, є предметом факторного аналізу. Дані результатів факторного аналізу собівартості продукції підприємства «Дніпрометиз» надані в табл. 1.

Таблиця 1. Результати аналізу собівартості продукції підприємства «Дніпрометиз»

Показник	Факт	План	Абсолютне відхилення, +/-
Об’єм виробництва, т	72000	74200	+1200
Сума постійних витрат, тис. грн	30604,0	30312,,0	-292,0
Сума змінних витрат на 1 т продукції, грн	5242,0	30312,0	-203,9
Собівартість 1 т продукції, грн	5667,39	5446,95	-220,44

Загальна сума зменшення собівартості однієї тони дроту звичайної якості складає: 5446,95 – 5667,39 = -220,44 грн, в тому числі за рахунок наступних факторів:

- об’єму виробництва продукції : 74200 – 72000 = +1200 грн;

- суми постійних витрат : 30312,0 – 30604,0 = – 292,0 грн;

- суми питомих змінних витрат: 5038,46 – 5242,3 = – 203,9 грн.

Аналіз даних наведених в таблиці показує, що зниження загальної суми витрат на виробництво продукції у значній мірі обумовлене збільшенням об’єму виробництва продукції та зменшенням суми витрат, що відбулося за рахунок зменшення суми постійних витрат на виробництво. Також цьому сприяє зменшення змінних витрат на одиницю продукції.

Отже, в результаті проведеного аналізу можна дійти до висновку, що собівартість продукції на підприємстві залежить від великої кількості різноманітних чинників, а саме від: ефективності виробництва, продуктивності праці, асортименту продукції та її якості, а також обсягу виробництва. Собівартість продукції відображає переважну частину вартості продукції і є залежною від зміни виробничих умов та умов реалізації продукції. Також зниження собівартості гарантує не тільки збільшення прибутку підприємства, але й надає державній владі додаткові можливості для подальшого підвищення суспільного виробництва і підвищення матеріального добробуту робітників.

Список використаних джерел:

1. Організація і планування на підприємстві : навч. посіб. / Г. А. Семенов, В. К. Станчевський, М. О. Панкова та ін. – К. : Центр навчальної літератури, 2006. – 527 с.

2. Череп А. Можливості застосування організаційних структур управління з метою зниження собівартості продукції. – 2013. – № 2. – С. 208–215.

3. Орлов О. Планування собівартості продукції / О. Орлов, Є. Рясних, К. Ларіонова // Економіка України. – 2014. – № 12. – С. 39–48.