Крат С. В.

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара (Україна)

ТРУДОВІ РЕСУРСИ ЯК ЧИННИК РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВА

В результаті відкритості національної економіки країни найбільш актуальною стає проблематика дослідження трудових ресурсів на підприємстві, тому що забезпеченість підприємств відповідним наявним персоналом впливає на ефективне застосування професійного потенціалу співробітників та на продуктивні результати діяльності підприємства завдяки скороченню загальних витрат на робочу силу за рахунок науково-обґрунтованої політики раціонального використання трудових ресурсів, що призводить до економічного зростання.

Проблем формування трудових ресурсів присвячено багато сучасних економічних досліджень, найбільш відомими з яких є роботи Я. Минсера нобелівського лауреата Теодора Шульца, нобелівського лауреата Гарі Беккера. Також ця проблематика була розглянута вітчизняними та зарубіжними науковцями В. В. Адамчук, И. В. Бушмарина, B. C. Буланова, Н. А. Волгина, Н. А. Горелова, Б. М. Генкина, Н. Н. Гриценко, С. А. Дятел, Ю. П. Кокина, Р. П. Колосовий, В. Г. Костакова, Л. А. Костина, А. С. Лившица та інші.

Слід відмітити що на початку ХХ століття термін «трудові ресурси» увійшов у широке користування, його вперше застосував академік С. Г. Струмілін для характеристики основного національного багатства країни. За сучасних умов існують декілька наукових підходів до характеристики категорії «трудові ресурси», так Шлендер П. Е., Кокин Ю. П. відзначають, що «трудові ресурси – це працездатна частина населення, котра володіє фізичною чи інтелектуальною можливостями, здатна випускати матеріальні блага чи надавати послуги» [4, с. 85].

Соловйов А. П. стверджує, що «трудові ресурси – це сукупність носіїв функціонуючої та потенційної суспільної та індивідуальної робочої сили й тих відносин, що виникають в процесі її відтворення (формування, розподіл, використання)» [2, с. 36]. Має іншу точку зору Богатиренко З. С. «трудові ресурси – це частина населення країни, здатна брати участь у народному господарстві при даному рівні розвитку продуктивних сил та в рамках даних виробничих відносин» [3, с. 258]. Якокке Л. відзначає, що «усі господарські заходи об’єднуються трьома поняттями: люди, продукція, прибуток. Передусім головну роль відіграють люди. Якщо немає здібних спеціалістів, то всі намагання будуть марними» [1, с. 58].

Тому можна зазначити, що в залежності від цілей використання дефініція «трудові ресурси» може характеризуватись як кількісним так й якісним параметрами. Категорія «трудові ресурси» використовується як в широкому й вузькому аспекті. Як об’єкт економічних досліджень – це багаторівнева та багатовимірна категорія, оскільки категорія «трудові ресурси» включає два найважливіших елементи: працю та ресурси.

Таким чином, трудовими ресурсами підприємства є всі громадяни, що працюють на підприємстві і роблять трудовий внесок, вкладають власні здібності, знання, фізичні, інтелектуальні та практичні навички у виробничу діяльність для реалізації місії підприємства та досягнення стратегічних цілей.

Процес ефективного формування трудових ресурсів включає в себе 4 етапи:

1. Планування трудових ресурсів для комплектації штату та персоналу.

2. Набір персоналу, у відповідності до завдань оптимізації чисельності персоналу з огляду на досягнення цілей. При цьому унеможливлюється як нестача працівників, так і прийом зайвих.

3. Відбір – це одна із головних форм попередньої перевірки якості та професійного рівня трудових ресурсів підприємства.

4. Формування системи мотивації на підприємстві.

При цьому для досягнення якісної та кількісної збалансованості робочих місць та працівників необхідно дотримання принципів раціонального використання трудових ресурсів:

- стабільності та рівномірності навантаження робітників протягом робочого часу;

- відповідності трудового потенціалу працівника, його психофізіологічних даних вимогам робочих місць та процесу виробництва за допомогою переходу з одного робочого місця на інше;

- якісного виконання працівниками комплексу робіт, що забезпечують виробництво продукції (робіт і послуг);

- матеріальне стимулювання, що має базуватися на кінцевих результатах праці;

- систематичне підвищення рівня кваліфікації працівників [2].

Застосування зазначених вище принципів неможливо без вивчення особливостей формування трудових ресурсів:

По перше – це історично сформована група людей, що мешкають в межах певної території (населення). Вплив демографічних процесів на формування трудових ресурсів (соціально – економічних, політичних та національних факторів).

По друге – це зростаюча роль інформаційних технологій та дистанційних форм організації праці.

По третє – це зростання значення якісних характеристик трудових ресурсів у виробництві в зв'язку з розвитком науково-технічного прогресу.

З переходом до інноваційної економіки робоча сила набуває вартісну оцінку та має бути конкурентною на ринку праці. Саме трудові ресурси є фактором формування конкурентоспроможності підприємства. Цей показник не є постійною величиною він безперервно змінюється. Кожний працівник може вимагати змін умов праці, модифікації з неприязних з його точки зору робіт, перекваліфікації на іншу спеціальність, чи в кінцевому випадку звільнення. На нього можуть впливати прогресивні зміни – впровадження нової техніки, заміна устаткування, поліпшення умов праці та інше та регресивні зміни [2, с. 41].

Отже, трудові ресурси підприємства є базовим економічним ресурсом кожного економічного суб’єкту, від ефективності використання якого та якості залежать результати діяльності підприємства, які можуть бути отримані при повній реалізації наявного потенціалу, що мають вплив на конкурентоспроможність. На різних рівнях виробництва формується взаємозалежний трудовий потенціал: виробничого колективу та окремого працівника. Слід зазначити, що саме трудові ресурси створюють продукт, надають руху матеріально – речовим елементам виробництва, створюють вартість та додатковий продукт у формі прибутку. Для підвищення та утримання конкурентоспроможності виробництва в умовах національної економіки є необхідним формування ефективного трудового потенціалу. Отже, процесу формування трудових ресурсів необхідно приділяти значну увагу, щоб досягнути стратегічних цілей та розвитку підприємства.

Список використаних джерел:

1. Жуковський М. О. Трудові ресурси як складова конкурентоспроможності підприємства / М. О. Жуковський  // Актуальні проблеми економіки. – 2007. – № 2. – С. 54–59.

2. Кирич Н. Ефективне використання трудових ресурсів як фактор стабілізації функціонування підприємства / Н. Кирич // Україна: аспекти праці. – 2009. – № 3. – С. 39–42

3. Экономика труда : под ред. Ю. П. Кокина, П. Э. Шлендера. – 2-е изд., перераб. и доп. – М. : Магистр, 2010. – 686 с.