Пустовий М. Д., Голей Ю. М.

Днiпропетровський національний університет iмені Олеся Гончара (Україна)

ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ФАРМАЦЕВТИЧНОГО РИНКУ УКРАЇНИ В УМОВАХ ЄВРОІНТЕГРАЦІЇ

Сучасний ринок фармацевтичної продукції є складним, багатофункціональним та багаторівневим із високими темпами зростання виробництва і продажів. Причинами такого зростання є особливості лікарських засобів, які задовольняють специфічні потреби споживачів, і, попит на які збільшується незалежно від економічних, політичних та інших видів чинників.

Фармацевтичний сектор на сьогодні є одним із передових за капіталоємністю, наукоємністю, стабільними темпами зростання, соціальною значимістю для світової економіки.

Сучасними тенденціями та напрямками розвитку світового фармацевтичного ринку, які склались впродовж останніх років, є:

- поглиблення фармацевтичної глобалізації;

- гармонізація законодавчої бази та активізація реформ у системі охорони

здоров’я;

- збільшення масштабів проведення НДДКР та обсягів виробництва медичних препаратів у Китаї та Індії, а також інших країнах, в яких можливо зменшити витрати;

- вихід фармацевтичних компаній на ринки з кращими перспективами розвитку і можливостями зростання;

- поширення практики диверсифікації діяльності найбільшими фармацевтичними компаніями;

- загострення проблем, пов’язаних із збільшенням кількості підроблених та неякісних ліків на ринку;

- поширення тенденцій концентрації через злиття і поглинання на світовому фармацевтичному ринку [1].

В Україні виробництво фармацевтичної продукції на сьогодні здійснюють близько 117 вітчизняних підприємств. Приблизно 50% медичних препаратів фармацевтичного ринку припадає саме на вітчизняні підприємства, що є позитивним показником. Проте, стан українського ринку фармацевтики характеризується,доситьзначноючасткоюімпортнихмедичнихпрепаратів, переважанням серед продукції застарілих, клінічно неефективних лікарських засобів. Тобто, фармацевтичний ринок України залишається імпортозалежним. Крім того, здійснюється імпорт не тільки готових медпрепаратів – більше 50% сировинної бази для виготовлення вітчизняних лікарських засобів також є залежними від імпортних поставок. Це впливає на собівартість та ціноутворення на лікарські засоби через вплив курсу валюти, митних платежів[2].

Всіх учасників фармацевтичного ринку України можна поділити на такі основні групи: вітчизняні виробники, які перейшли до європейських стандартів GMP; східноєвропейські виробники («KRKA», «GedeonRichter»), які довгий час працюють на ринку України; нові генеричні компанії («Actavis», «Zentiva»), які відрізняються гнучким ціноутворенням і оперативним формуванням товарного асортименту; інноваційні виробники («Novartis», «Sanofi-Aventis»), що розвивають нові підходи до лікування, мають широку доказову базу, але й вищі ціни та нішеві компанії («MiliHealthcare», «Heel»), що мають успішні позиції тільки на окремих ринках[3]. Саме ці компанії і формують структуру фармацевтичного ринку України.

Неодноразово Україна робила акцент на євроінтеграції для збільшення розвитку ринків різних видів діяльності, у тому числі, фармацевтичної. На даний час ще залишаються проблеми, пов’язані з невідповідністю економічного стану ринку України відносно країн Європейського Союзу. Для успішного розвитку вітчизняного фармацевтичного сектору в умовах євроінтеграції, в першу чергу, необхідне обов’язкове забезпечення максимально можливої відповідності національного законодавства стандартам ЄС. Також в Україні відносно жорсткою є система контролю якості ліків і досить розвинений механізм боротьби з фальсифікованими, неякісними і незареєстрованими лікарськими засобами.

Основною проблемою фармацевтичного ринку України є проблема самолікування, внаслідок якої хворі скаржаться на неефективність як вітчизняних, так і імпортних лікарських засобів. Проте, варто відмітити високий рівень довіри населення України до медичних препаратів вітчизняних виробників відомих брендів, а також іноземних високоякісних препаратів, не зважаючи в деяких випадках на досить високий рівень цін[4].

На даний час Україна знаходиться на шляху євроінтеграції, тому доцільно досліджувати досвід країн ЄС у питаннях розвитку фармацевтичної галузі.

Для фармацевтичного сектору Європейського Союзу характерно:

1) розвиток власної фармацевтичної галузі;

2) зрілий фармацевтичний ринок зі стійкими темпами росту в середньому 3-5% щороку;

3) інноваційність, якої бракує для розвитку даного виду діяльності підприємствам інших країн, включаючи і Україну[5].

Факторами успіху фармацевтичних компаній ЄС є:

- застосування європейськими виробниками медичних препаратів сучасних бізнес-моделей розвитку з використанням переваг інтернаціоналізації виробництва та капіталу при відкритті нових виробництв на території країн з позитивною динамікою попиту на фармпродукцію;

- поглиблення внутрішньорегіонального і транскордонного партнерства, зокрема в рамках коопераційних союзів, стратегічних альянсів, а також повної інтеграції – процесів злиття і поглинання;

- диверсифікація портфелю продукції фармацевтичних компаній, з перенесенням акцентів на виробництво дженериків, що пов’язано з поширеною зараз тенденцією закінчення дії більшості патентів.

Перспективи розвитку фармацевтичного ринку України в умовах поглиблення процесів євроінтеграції пов’язані з реалізацією ряду заходів:

- поглибленняміжнародноїкоопераціївітчизнянихвиробниківфармацевтичноїпродукціїіззарубіжними;

- реалізація стратегій розвитку, які дозволять підвищити рівень конкурентоспроможності українських фармкомпаній в рамках інтенсифікації євроінтеграційних процесів;

- забезпечення інвестування вітчизняних виробників медпрепаратів у проведення НДДКР;

- оптимізація логістичних ланцюгів постачання, виробництва та збуту фармацевтичної продукції;

- удосконалення системи ціноутворення відповідної внутрішнім і зовнішнім факторам функціонування фармацевтичних компаній;

- прискорення процесу реалізації реформ у системі охорони здоров’я та впровадження європейських стандартів у фармацевтичній галузі.

Отже, фармацевтичний ринок як Європейського Союзу, так і України динамічно розвивається. Структура українського ринку значно відрізняється від ринків розвинутих країн ЄС наявністю брендового створення лікарських препаратів, що впливає на ціну, сплачену кінцевим споживачем. Проте, українські підприємства мають великий потенціал для підвищення рівня фармацевтичної діяльності вітчизняних підприємств і, як результат, підвищення конкурентоспроможності при виході на європейський ринок.

Список використаних джерел:

1. Гілета Ю. І. Перерозподіл ринкової влади на фармацевтичному ринку / Ю. І. Гілета // Вісник Одеського національного університету. Економіка. – 2013. – Т. 18, Вип. 1. – С. 51–57.

2. Гончарова С. Ю. Стратегічне управління інноваціями фармацевтичних підприємств / С. Ю. Гончарова, А. Б. Гончаров // БізнесІнформ. – 2014. – № 1. – С. 56–60.

3. Горбунова К. Фармацевтичний сектор України: проблеми регуляції [Електронний ресурс] / К. Горбунова // Газета «Аптека». – 2015. – Режим доступу : http://www.apteka.ua/article/251633

4. Костюк Г. В. Конкурентоспроможність фармацевтичної промисловості України [Електронний ресурс] / Г. В. Костюк, А. В. Коваленко // Ефективна економіка. – 2013. – № 11. – Режим доступу : http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=2547

5. Мнушко З. М. Фармацевтичний ринок [Електронний ресурс] / З. М. Мнушко, Н. М. Крилова. – Режим доступу : http://www.pharmencyclopedia.com.ua/article/328/farmacevtichnij-rinok