Шевченко В. А.

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара (Україна)

СТРАТЕГІЯ РОЗВИТКУ БАГАТОПРОФІЛЬНОГО МЕДИЧНОГО ЗАКЛАДУ

У сучасних умовах розвитком медицини потребує нових інноваційних підходів. Це можливо шляхом формування стратегії розвитку медичного закладу: створення на основі системних перетворень сучасного спеціалізованого науково-практичного комплексу, що об’єднує широкий спектр стаціонарної, амбулаторної та екстреної медичної допомоги з формуванням умов для наукової та педагогічної діяльності з розробки та впровадження нових медичних технологій шляхом інтенсивного розвитку лікувально-діагностичної бази, запровадження організаційних і управлінських перетворень.

Тому головними цілями наміченого стратегічного розвитку такого медичного закладу мають стати:

1) підвищення конкурентоспроможності установи на основі забезпечення високого рівня якості та доступності спеціалізованої медичної допомоги, використання унікальних технологій діагностики та лікування;

2) забезпечення прикріпленого контингенту необхідними видами та обсягами медичної допомоги, розвиток високотехнологічних видів медичної допомоги, розширення можливостей для обслуговування пацієнтів на договірній основі;

3) забезпечення інтегрованої медичної допомоги пацієнтам – організація лікувально-діагностичного процесу на всіх етапах згідно принципу «замкнутого циклу» і під єдиним професійним керівництвом;

4) інноваційний розвиток медичного закладу за різними напрямками медичної діяльності;

5) підвищення компетентнісного рівня співробітників в професійному та правових аспектах;

6) забезпечення ефективного управління медичною та підприємницькою діяльністю медичного закладу на основі оптимального розвитку та раціонального використання ресурсів, впровадження сучасних управлінських технологій.

Для вирішення поставлених завдань доцільно виділити наступні можливі стратегії розвитку медичного закладу:

1. Структурна реорганізація, що включає перегляд складу та потужності підрозділів, підвищення ефективності використання основних ресурсів, створення консультативно-діагностичного поліклінічного центру, розширення лабораторно-діагностичної бази, посилення взаємодії між підрозділами медичного закладу.

2. Проведення кадрової політики, побудованої на сучасних принципах управління людськими ресурсами, що включає зміну системи оплати праці, інвестування в розвиток кадрового потенціалу, зростання ефективності праці на основі підвищення його техніко-технологічної озброєності.

3. Розвиток інноваційного потенціалу – розробка та використання стандартів медичної допомоги, розширення високотехнологічних видів допомоги, розробка та впровадження нових методів лікування і організаційних технологій, що базуються на використанні маршрутизації пацієнтів, принципів «єдиного лікуючого лікаря», «замкнутого циклу» тощо.

4. Підвищення ефективності системи управління – реалізація маркетингового підходу, принципів стратегічного планування, управління якістю, застосування організаційно-управлінських технологій, розвиток підприємницької діяльності, введення системи інформатизації базових процесів організації роботи та управління установою.

Важливою передумовою для проведення наміченої системи перетворень є наявність у медичного закладу вихідного високого кадрового та матеріально-технічного потенціалу [1].

Реалізація обраних стратегій має здійснюватись на основі системного підходу з використанням принципів стратегічного управління, що включають пріоритетність обраних напрямків, обґрунтування механізмів вирішення проблем, системність ресурсного забезпечення, плановість виконання намічених заходів, командного принципу управління, залучення та підвищення ініціативи всього колективу до раціоналізації процесу власної роботи, постійного інформування колективу про результати перетворень, а також забезпечення зовнішніх умов для проведення перетворень на основі зміцнення взаємодії з органами управління, відомчими підприємствами, пацієнтами та фінансуючими організаціями [3].

На закінчення необхідно відзначити, що стратегічний розвиток медичного закладу має здійснюватись в межах основних напрямків державної політики щодо підвищення якості та доступності медичної допомоги, інноваційному розвитку лікувально-діагностичного та управлінського процесів на основі нових клінічних, організаційно-структурних і організаційно-управлінських методів і технологій.

Саме тому, реорганізація медицини можлива на основі послідовного впровадження широкого комплексу нових організаційних і управлінських технологій: принципу єдиного лікаря, інституту позаштатних головних спеціалістів, ротації фахівців, елементів системи управління якістю, маркетингових інструментів, а також шляхом реорганізації організаційної структури установи, переведення стаціонару на цілодобовий режим роботи, реорганізації приймального відділення, санітарно-епідеміологічної служби, системи лікарського забезпечення, підприємницької діяльності тощо.

Список використаних джерел:

1. Сибурина Т. А. Стратегии развития здравоохранения, реализуемые в мире / Т. А. Сибурина, О. С. Мишина [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://vestnik.mednet.ru/content/view/278/30/lang,ru

2. Терминология по общественному здоровью и здравоохранению / под науч. ред. О. П. Щепина. – М. : ГУ «Национальный научно-исследовательский ин-т общественного здоровья РАМН», 2006. – 38 с.

3. Габуева Л. А. Сборник методических материалов по разделу «Экономика здравоохранения» / Л. А. Габуева, Н. Д. Захарченко. – М. : Дело, 2004. – 32 с.

4. Доповідь Міністра «Стан охорони здоров’я та виконання програми Кабінету міністрів України «Назустріч людям» на підсумковій колегії Міністерства охорони здоров’я 22.07.2005 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : https://www.moz.gov.ua/ua/portal/min_dop050722.html.