Стасовська А. С.

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара (Україна)

СТРУКТУРНІ ЗМІНИ НА ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВАХ: ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ

В Україні стратегічно важливим напрямком розвитку економіки є здійснення структурних змін на діючих промислових підприємствах, тому що саме ці суб'єкти господарської діяльності мають забезпечити економічне зростання і стабільність у державі. До того ж у вітчизняній економічній літературі проблеми структурних змін сучасних промислових підприємств досліджені недостатньо. Все це обумовлює актуальність визначеної проблематики.

Структурні зміни промислових підприємств передбачають не просто зміни, а істотну перебудову їх стратегії, яка здійснюється через застосування ринкової моделі господарювання в країні, що потребує забезпечення конкурентоспроможності вітчизняного виробництва як на зовнішньому, так і на внутрішньому ринках.

Слід зауважити, що необхідність реструктуризації виникає не тільки у підприємств, які перебувають у посткризовому стані. Для таких суб'єктів господарювання реструктуризація є основою господарського оздоровлення. Значний інтерес реструктуризації виявляють і керівники успішних промислових підприємств, це пов'язане з розширенням сфери їх діяльності чи змінами умов управління.

Варто відмітити, що дефініція «реструктуризація» (або «структурні зміни») використовується для різних цілей і не знайшла однозначного тлумачення ні в законодавчих документах, ні в науковій літературі, ні в розумінні спеціалістів промислових підприємств. Аналіз літератури з питань вдосконалення механізму управління промисловими підприємствами, їх структурних змін в сучасних умовах показує виняткову складність і багатогранність цієї проблеми. Слід зауважити, що в даний час відсутнє єдине розуміння що таке реструктуризація і як її здійснити, про що говорять різні погляди вчених.

Структурні зміни підприємств промисловості, як правило, пов'язують із приведенням їх організаційної і виробничої структури у відповідність з обсягами виготовленої продукції, на яку є платоспроможний попит. Необхідно відмітити, що реструктуризація на виробництвах підприємствах не повинна мати одноразовий характер, хоча вона не є елементом ділового циклу, та потребує проведення без відставання від змін в зовнішньому середовищі.

Реструктуризація підприємств носить досить індивідуальний характер. У певних випадках, для певного підприємства визначається індивідуальний план форма та вид реструктуризації.

Оперативна реструктуризація характерна для промислових підприємств, де термінові антикризові заходи приймаються в ситуації, коли необхідно зберегти саме підприємство, і відповідно, основним, найбільш зрілим показником успішності реструктуризації є функціонування даного суб'єкта господарювання. Поштовхом до проведення реструктуризації подібного роду є факт неплатоспроможності підприємства або ж погроза його настання в найближчий час.

При стратегічній реструктуризації процеси змін здійснюються на підприємствах, де кризові явища поки що не перейшли в свою відкриту форму. Мова йде про підвищення ефективності функціонування підприємства у зв'язку з проблемами середньострокового та довгострокового порядку – поява нових технологій виробництва, активні дії конкурентів, переорієнтація споживачів на товари-замінники тощо. Причиною проведення реструктуризації в цьому випадку є такі фактори, як зниження прибутку промислового підприємства, зниження ринкової вартості його акцій, збільшення часу реагування керівництва суб'єкта господарювання на ринкові сигнали, організаційні незгоди в межах підприємства. Відповідно, результатом успішного проведення стратегічної реструктуризації промислових підприємств є ріст вартості власного капіталу та конкурентоспроможності в довгостроковому періоді.

Сучасні методи реструктуризації базуються на великій кількості відносно нових підходів, що використовуються на різних етапах. Кожний із таких методів має свої межі застосування. Реструктуризація являє собою послідовні зміни структури підприємства залежно від зовнішніх і внутрішніх чинників для підвищення ефективності діяльності, інвестиційної привабливості підприємства і зростання конкурентоспроможності продукції, яка виготовляється. Відповідно, основні цілі реструктуризації можуть бути виявлені шляхом встановлення взаємозв'язку між підприємством, його зовнішнім оточенням І внутрішнім станом.

Отже, враховуючи вищевикладене, можна стверджувати, що завдяки реструктуризації промислові підприємства можуть підвищити ефективність виробництва, забезпечити конкурентоспроможність продукції та зростання продуктивності праці.

Список використаних джерел:

1. Таранюк Л. М. Економічне обґрунтування реструктуризації промислових підприємств в умовах перехідної економіки : автореф. дис. ... канд. екон. наук : спец. 08.02.03 «Організація управління. планування та регулювання економікою» / Л. М. Таранюк. – Суми, 2011. – 21 с.

2. Тимощик Л. П. Реструктуризація промислового виробництва : автореф. дис. ... канд. екон. наук : спец. 08.07.01 «Економіка промисловості» / Л. П. Тимощик. – К., 2011. – 23 с.